Розділ «Вдова узурпатора»

— Ні! Дозвольте представити вашій увазі ще один документ. Клюссіді Діано Лу захоплюється читанням книг із серії «Переможець монстрів» і спробував викласти в подібному ж стилі свою власну історію. Один раз я вже цитував його записки й ризикну продовжити.

Масивні стіни храму Місяця огороджують квадрат випаленої землі, у центрі якого височіє священний стовп. У куполі храму є великий отвір, через нього промені нічного світила проходять усередину й падають на встановлений під особливим кутом срібний диск. У свою чергу диск освітлює висічене на стіні храму зображення Богині Місяця — стрункої молодої жінки в широкому, спадаючому до п’ят одязі. У правій руці богині меч, у лівій — птах, який розпростер крила. Меч символізує смерть, птах — любов.

У храмі темно, горить лише один світильник біля підніжжя стовпа та смолоскип у руці жерця Малу. Від сильного протягу полум’я смолоскипа тріпотить, кидаючи криваві відблиски на суворе обличчя жерця.

Біле плаття Естареді чітко виділяється в напівтемряві. Дівчина стоїть праворуч від стовпа, Алакс Плейте — ліворуч. Для Алакса був терміново пошитий чудовий костюм із синього оксамиту, бо в королівському гардеробі одягу на його зріст не знайшлося. Важко розібрати вираз облич нареченого й нареченої. Здається, Плейте зовсім спокійний, а от Естареді, судячи з частого дихання, трохи нервує.

Під охороною двох здоровенних жерців з ноги на ногу переминається Клюссіді. Сестра півгодини вмовляла його поводитися на церемонії гідно, не ображати Плейте й не сперечатися з жерцями. Час Клюса ще не прийшов. Незабаром він займе біля стовпа місце священної жертви, а зараз міцно стискає в кишені величезного живого таргана й жагуче бажає, щоб комаха яким-небудь чудодійним способом перемістилася на лисину верховного жерця.

Після тягучої паузи Малу починає читати заклинання. Від його тужливого голосу по спині Естареді пробігає холодок, дівчина близька до непритомності, але вимовлене подумки ім’я Ламаса повертає їй стійкість. Клюссіді демонстративно починає кашляти, однак опущена на плече важка рука жерця змушує його замовкнути.

Нечисленні глядачі несміливо притискаються до стін. Подих Пітьми відчувається ними настільки чітко, що багато хто вже встиг пошкодувати про свій прихід сюди. Зовні храм оточений юрбою городян, яких стримують біля сходів солдати.

Нарешті Малу закінчує читати заклинання, ставить смолоскип у велике металеве кільце на стіні й піднімає руки до нічного неба: «Ім’ям Світлого Місяця…»

«Бах! Тіу-тіу! Б-бах!» — гримлять постріли, розлітається на шматки й гасне світильник біля священного стовпа, падає зі стіни на землю перебитий кулями смолоскип. Естареді хтось накидає на плечі чорний плащ і тягне до виходу, через кілька секунд цей таємничий «хтось» прихоплює ще й Клюса, що розкрив рота від захвату, і веде туди ж.

— Світло! — люто реве Плейте. — Увімкніть світло!

Зовсім зненацька з-під купола храму б’є яскравий промінь прожектора. Він освітлює придворних, які по-падали від жаху, застиглого верховного жерця, розлютованого Алакса Плейте з пістолетом у руці й трьох розгублених людей біля самого виходу: Естареді, Клюса Діано Лу й Отті Афараса між ними.

— Я вам одразу говорив, святий отче: поставте прожектори, а ви ще комизилися!

Настільки нешанобливі слова, кинуті при всіх, змусили Малу зіщулитися. Солдати, які вбігли в храм, швидко відібрали в Афараса старенький револьвер і хотіли вже вивести затриманого, але король зупинив їх.

— Прив’яжіть цього ідіота до стовпа! — наказав він. — Я хочу, щоб він був присутній на церемонії. І хлопчиська теж! З іншої сторони.

— Але, Ваша Величносте, це святотатство!.. Священна Жертва повинна на самоті й…

Пущений маленькою рукою тарган шльопнув жерця по лисині, сковзнув по шиї й упав на складку хітона. Поважний старець заверещав підстреленим зайцем.

— Робіть, що я сказав! — знову підвищив голос король. — Та рота йому заткніть, щоб мовчав!

Солдат слухняно потягнувся до жерця, Малу відразу замовк й відстрибнув.

— Не цьому, дурень!

Афараса й Клюссіді поставили із двох сторін священного стовпа й прикрутили товстелезною мотузкою, безжалісно придавивши поламані ребра Афараса. Перш ніж солдати встигли заткнути роти обом, Клюс встиг шепнути: «Ти здорово стріляєш, приятелю!»