А де він походить – там колос уродить…
А доти, доки цього не станеться, надійна стражниця гетьманського скарбу, вірна Поросючка нікого до нього не пустить, і спроби не робіть. Не такі, як ви робили, а нічого не зробили. Коли з живою душею втекли, то й раді були.
А ось як Перун прогримить молодечим громом над вільною Україною, так і дадуться нам ті скарби – не для себе їх великий гетьман приховав. Для вільної України. Кажуть, жахна-страшна Поросючка, ставши доброю та лагідною, відкриє ті скарби люду доброму.
Всі шукають – там і там, і там, і… всюди-всюди. Скарби гетьмана Мазепи. Багатим був чоловік, цей український крез! Шукають, навіть не відаючи гаразд, чи є вони – скарби.
Але якщо шукають, певні, що є.
Бо як же інакше, Мазепа і…
І без скарбів?
P. S. Ледь не забув. Ось вам ще один, так званий шведський скарб біля села Варви. (Між іншим, точна адреса, добродії скарбошукачі!)
27 червня 1709 року ополудні поранений король нарешті дістався до своєї головної квартири у Великих Будищах. Через кілька годин сюди стали підходити рештки розбитої біля Полтави шведської армії.
Російські війська висіли на плечах у втікачів, а тому після короткої ради вирішено було кинути все: вантажі, артилерію, обоз, роздати коней піхоті і відступати до Дніпра.
З армією було покінчено, але похідну скарбницю ще можна було спробувати врятувати.
За наказом короля кілька підвід, що їх супроводжували надійні люди, відірвалися від шведів, які відступали до Переволочної, і рушили кружним шляхом на північний захід до литовського кордону. Через кілька днів вони дісталися до села Варви біля міста Прилуки, але там втікачі переконалися в безнадійності подальшого відходу, адже російські загони захопили дороги і всі бодай і незначні населені пункти. Був ризик, що росіяни захоплять підводи з військовою скарбницею.
Розраховувати на допомогу українського населення після полтавської поразки і втечі гетьмана Мазепи вже не доводилося.
Ще раз порадившись, шведи на горі біля села Варви викопали чималий погріб, перенесли до нього скарби з підвід і завалили тайник камінням… (Так розповідають тамтешні жителі.) А самі подалися далі. Порожніми підводами. Більшість з них або загинули, або потрапили в полон до царських солдат… Звідтоді шведський скарб біля села Варви хто тільки не намагався шукати.
Шукали, шукали не одне десятиліття, а потім і століття. Загадковий погріб, що його вирили шведи біля Варви, склали там скарби і все завалили камінням та засипали землею – з роками на тім місці хіба ж такі чагарники поросли!
Перед Першою світовою війною з цією метою в село приїздили якісь «генерали», котрі буцімто мали при собі «плани й документи». Але й ці «офіційні» скарбошукачі опинилися з носом… Потім ще приїздили бригади, ще, ще… Чи не кожне літо біля Варви то ті, то ті скарбошукачі шукали шведські багатства (це при тім, що їх постійно шукало й місцеве населення). Марно!
А роки йшли і йшли, спливали десятиліття, століття… Так і лежить десь скарбниця шведського короля (уявляєте – ска-арбни-иця!) цілою-ціленькою – допоки?! І це при тім, що яса про тайник біля села Варви – тільки одна з багатьох легенд про скарби, зариті під час шведського нашестя.
А далі свідчення істориків про те, що шведи справді заривали в українську землю не тільки гроші, але й зброю, свідчать документи тих років. Хоча б такі: у 1706 році під час походу на Волинь «король свейський, будучи в Дубно, услышал о приходе московских войск, так скоро затревожась, что все тяжести бросил: и двадцять осмь пушек медных… в Дубно в землю зарыл, о которых накрепко под смертию запретил сказывать…»
Так же було заборонено – «под смертию сказывать» – і про заховані скарби біля села Варви.
Але заборонити – заборонили, ось тільки що важить сьогодні та заборона. Можна шукати скарби, їх і шукають – ось уже яке століття, – шукають, шукають і все марно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Трагедія гетьмана Мазепи» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Епілог“ на сторінці 12. Приємного читання.