Розділ «Рейс поза розкладом»

Я підвівся й зробив вигляд, начебто хочу взяти „хлопавку“. Ілка намертво вчепилася в зброю.

— Не можна туди йти, бо Норина там нема! — нарешті видихнула вона. Я сів.

Цієї миті очі доблесного транспортного пілота були майже такі само злякані, як у Ілки.

— Чому нема? — спитав він, мимоволі притишуючи голос.

— Василь помер.

Настала тиша, тільки стебла гігантського очерету, сухо клацаючи під вітром, терлися одне об одне.

Даруа Ватіш машинально витер неіснуючий піт і одпустив „хлопавку“:

— Говори все.

Ілка відвернулася, мовчки ковтаючи сльози.

— Говори!

Ілка заперечно похитала головою.

— Тоді я піду на базу й сам про все довідаюся.

— Ні, не йди! — скрикнула Ілка.

Тут я замислився. Офіційно Капарида вступила до Співдружності пару років тому, хоча співробітництво почалося давно. Кожна планета вільна у виборі свого шляху. Капари могли будувати своє майбутнє самостійно, однак зволили, як і всі, послати до секторальної ради представників з проханням про приєднання. Капариду занесли в розряд планет перспективних, які активно розвивають економіку. Як усе це поєднувалося з теорією натуралізму по-капарському? Спеціально світоглядом Капариди я не займався, але щось там було про нетехнічний розвиток із наголосом на біологічних можливостях людини.

У Патруль мене викликали перед самим відльотом: не сподобалося їм, бачте, прохання спостерігача. Капарида не перша й не остання планета, що вступає до Співдружності, людство розлетілося по Всесвіту доволі широко, й періодично хтось вимагає визнання автономії. Вишлють на планету спостерігача, доповість той про обстановку, занесуть планету до реєстру Співдружності — і справу завершено. За звичай на той час жителі вже досить освоюються, щоб надати в розпорядження спостерігачеві максимум відомостей про місце свого проживання, але не відмовляють йому в праві уточнювати, перевіряти ще раз, вимагати додаткових досліджень, залучати собі на допомогу фахівців зі Співдружності. Спостерігач періодично звітує перед секторальною чи, в разі потреби, Загальною радою безпеки, і якщо він не може з’явитися в раду особисто (що трапляється найчастіше), йому дозволено використовувати планетарний зв’язок.

Спостерігач Василь Норин за допомогою звичайного поштовика зажадав собі апарат далекого зв’язку. Ми досить забезпечене суспільство, але „дези“ все-таки використовуються там, де без них обійтися неможливо: для зв’язку з косморозвідкою, для освоюваних планет системи Бета, для об’єктів підвищеної небезпеки. Норин добре знав про це.

На прохання про доставку „деза“, пересланого офіційним каналом, Капарида не заперечувала, хоча могла б порушити питання про недовіру („ДЗ“ дає прямий зв’язок з адресатом і контролю практично не підлягає). Це образа. Без достатнього мотивування капари мають право вимагати заміни спостерігача. Чому Василь визнав за необхідне приховати від капарів зміст своєї доповіді?

Патруль є Патруль. Не бажаючи образити людину відвертою недовірою, вони все-таки вирішили здійснити елементарну перевірку. Бувало всяке. Навіщо йти на загострення відносин з новим членом Співдружності, якщо причина — лише хвороблива уява спостерігача?

Перед відльотом мені вручили невеличкий тест, складений психологами Патруля для Норина, й попросили поспілкуватися зі спостерігачем особисто. Прибулий „дез“ Капарида зустріла, як належне, однак перспектива моєї зустрічі з Норином очевидячки не припала комусь до смаку. Побоювалися, що передасть щось заборонене, небезпечне? Дурниці. Василь не міг залежати від якогось кур’єра, він тільки мав отримати від нього „дез“. Зумисне зволікали? Для чого? Якщо я повинен зустрітися зі спостерігачем, то все одно дістануся до бази, хай навіть і мобілем.

Інша справа, якщо спостерігача на базі нема. Тоді вони мали підстави влаштовувати затримки з митницею. Втім, якби навіть і домоглися свого, вирядили з Капариди небажаного гостя, все одно рано чи пізно мовчання спостерігача мусило викликати підозру в Патруля, й було б здійснено ще одну перевірку. Якщо вже „дез“ на планеті, він повинен працювати.