Розділ «Рейс поза розкладом»

— От запало тобі в мізки моє полювання!

— Звичайно, розумний онд чи ні — тобі дарма, і виходить, ти маєш право вирішувати: жити йому чи не жити. Все правильно.

Я існую. Планета існує для того, щоб я міг жити на ній, повітря — для мого дихання, онди — для того, щоб я міг розважитися полюванням. Все інше мені ні до чого, а отже, зайве. Щоб існувати, світ повинен спитати в мене дозволу!

В мої звички не входили нічні дебати на тему егоїзму, але висловити свою думку я не встиг: «хлопавка» в Ілчиних руках зайшлася лютим виттям, викинувши з себе рій розпечених до білого цяток, десь попереду на стежці здійняв ревище вжалений кулями ворог. Ревіння прокотилося над кронами сонного лісу й скінчилося надривною нотою болю.

— Стріляй, Даре!

Але я не бачив його, ворога, який сходив болем, — самі тільки вогники, що спалахнули й зникли в нічній пітьмі.

Нарешті все стихло.

— Урок любові до тваринного світу Капариди пройшов на рівні, — повідомив я в той бік, де вгадувався Ілчин силует.

— Як ти набрид мені, пілоте, — зітхнула вона.

…Решту ночі ми просиділи на дереві, а внизу улі з голосним плямканням знищували те, що залишилося від їхнього родича.

Ілка здійняла галас із самого ранку: треба спускатися, треба бігти, все терміново, все негайно. Небо ще тільки ледь посвітлішало. Гаразд, гаразд я беркицьнувся з дерева, за зброю схопився — готовий іти.

— Куди побіг? А попоїсти?

…Сіли статечно, як дипломати на практиці, доїли те, що лишилося з вечора, тоді вже підхопилися і гайнули вперед.

Мчимо, як навіжені, іноді я спотикаюся з профілактичних міркувань (щоб не досягти прискорення, наближеного до швидкості світла), Ілка ж летить точнісінько, як я, коли зриваю графік.

«Куди спізнюємося?» — запитую. «Часу маємо — тільки до полудня, а потім Краль здійме тривогу». «Він уже повідомив тобі про свої плани?» — запитую. Зупинилася, зблиснула очима: «Що, може, повернемось?» «Ні, я знову пожартував».

Мчимо далі.

— До полудня Краль ще очікуватиме нас із болота, а потім все-таки сповістить «спокійних»? Треба буде піти з бази до того, як вони туди дістануться.

— У них є крила?

— У них є гелітери.

«Які універсальні натуралісти тут мешкають, — думаю. — На всі випадки життя в них знайдеться вихід».