Розділ «Рейс поза розкладом»

— Ні, зараз ми майже в центрі.

— Проведеш мене найкоротшим шляхом?

— Що тобі до південного сходу, коли твоя машина затонула тут?

Я не бачив необхідності приховувати від неї правду:

— До прибуття мобіля я хотів би ще зустрітися зі спостерігачем.

Ілка вмить опустила баклагу й насторожилася:

— З ким?

— На Капариді лише один спостерігач Співдружності, його база неподалік від вас. Норин…

Ілка здригнулася і впустила баклагу:

— Норин?

— Норин тільки-но повернувся з експедиції, я хочу застати його на базі й побалакати про „деза“… Ти чого?

Дівчисько відсахнулося від мене, ніби я страховисько, що раптово виринуло з болота.

— Та ти чого, Ілко?

— Не смій ходити туди! Не смій!

Однозначно, Капариді не закинеш одноманітності життя.

— Та чому, ти можеш пояснити?

Замість відповіді вона вдарилася в сльози, але я наполягав:

— Якщо не піду зараз, Норин візьме та й знову гайне в експедицію, потім шукай його!

Ілка дивилася на мене з виглядом зацькованого звіряти, але я стояв на своєму:

— Доведи, що туди справді не можна ходити, інакше я просто зараз і піду!