Розділ «Частина 2 Мораль»

— О, Ханна з тринадцятої групи! Ну, тепер причина твого приходу дійсно важлива.

Мабуть, вчитель Ільяс здивувався вдруге в житті, побачивши мою розбиту фізіономію, коли Карма лишила мене в коридорі, а сама покликала його з класу, де саме відбувався урок.

— Кармо, заведи її в сусідній клас, там нікого немає. Я до вас зараз прийду.

Розділ 5

Верхня губа розпухла так, що, аби щось вимовити, доводилось докладати чималих зусиль.

— Краще не кажи Маїні, що я допомогла тобі дійти, — мовила Карма, спостерігаючи за тим, як Ільяс швидко і професійно порається з моїм лицем. Він приніс до порожнього класу скриньку з якимись пляшечками, бинтом та нитками. Десь там, певне, є і голка. Мені зашиватимуть рани?

— Чому? — пробурмотіла я.

— У Дарвенхарді не поважають поранених, які не в змозі самі дійти до лікаря, якщо в них, звісно, щось не зламано, — пояснив за дівчину Ільяс. — Директор Маїна практикує це і в Сколісі.

— А ви їй не скажете?

— Не скажу.

— Чому?

— Бо якби не Карма, ти впала б в коридорі та пролежала до перерви, доки тебе б не знайшли. Голова крутиться?

— Дуже.

— Отож-то. Ha, надпий трохи, прополощи рот, а тоді проковтни. — Ільяс простягнув мені якусь маленьку пляшечку з темною рідиною.

— Що це?

— Ти завжди така балакуча, чи тільки тоді, коли головою вдаришся? — запитав він, змірявши мене уважним поглядом.

— Завжди, — прибрехала я, не зумівши промовчати. А тоді зробила так, як мені сказали — за мить у мене занімів спочатку весь рот, а тоді губи, горло і частина обличчя. Біль раптово стих. Знеболювальне. Дуже сильне — мене раніше не раз лікували, але таких хороших ліків у моєму селі годі було й шукати, хіба в панському домі, де метеїв не жалували, ясна річ.

— Тепер помовчиш, — мовила Карма. Я скосила на неї погляд — дівчина усміхалась.

Дивно.

— Я мушу зашити тобі губу, вона найбільше розбита. Тобі не болітиме, не бійся і не смикайся.