Розділ «Вибрані твори»

S. Pylypenko.

Програма компартії про мистецтво і «Ліквідатори»[282]

упроти тих, хто твердить безпідставно про якусь «невиясненність» поглядів компартії на мистецтво, наводимо пакт 10 § 12 комуністичної програми з розділу «В справі народньої освіти».

10) Так само повинно одкрити й зробити приступними для трудящих всі скарби мистецтва, створені експлоатацією їхньої праці і віддані в виключне користування експлоататорів. (Див. «Азб. ком.[283]», ст. 392).

Отже: хто має вуха — хай слуха! Особливо ті, що белькочуть про ліквідацію мистецтва як «культу», подібного до релігії комункультівців, виставляючи проти обидвох наукотехніку.

М. Семенко[284], пророк комункультівський, називає це (дивись № 11-12 «Червоного Шляху»[285]) — «питанням про застосовання ленінізму на 3-му фронті». Ленінізмом він називає свої спроби позбавити трудящих мистецьких скарбів, ленінізмом називає роботу ліквідаторську щодо мистецтва в цілому, як чогось, що розкладає людство що шкідливо для людства, що треба зруйнувати, як руйнуємо ми релігію.

На нашу думку, це блюзнірство щодо ленінізму, негідне поводження з цим великим словом. На нашу думку, це перекручування догори ногами партійної програми — це антикомуністичні думки, що прикриваються ім'ям великого вчителя трудящих мас.

Воюючи проти мистецтва взагалі, а значить, і проти пролетарського мистецтва, М. Семенко вибиває з рук пролетаріята зброю проти буржуазного мистецтва й тим допомагає йому. Мих. Семенко — приятель буржуазного мистецтва.

Забутий документ[286]

 час сьогодняшніх літературних дискусій цей документ набуває особливого значіння і інтересу. Він три роки тому ясно й чітко формулював те, про що тепер нема між нами єдности, про що ми з запалом сперечаємось, а саме:

Єдність пролетарської культури потрібує і єдности організаційної...

І ще:

...Пролетарська культура не має «центра» і «окраїн», вона знає не державні межі, а тільки індустріальні центри. Отже, на Вкраїні повинен бути великий такий осередок пролетарської культури...

Хто це так виголошував, так твердо і ясно формулював те, що тепер стало ніби туманне й непевне?

Дивимося першотравневе число «Вістей[287]» 1922 року. Написано над відозвою:

До всіх пролетарських культурно-освітніх організацій України.

І підписано:

Голова Наукового Відділу

Орг. Бюро Всеукраїнського

Пролеткульту[288] Василь Блакитний[289].