— Чого ти такий задоволений? Як тобі перша прогулянка по місту?
— Чудово. Місто я, правда, тільки поверхнево подивився, але зате познайомився з чудовими людьми. Багукхан, ти ж, напевно, всіх знаєш не лише в Школі, а й у місті. А ти Майстра Окертуза знаєш? — запитав Нік.
— Ти сильно перебільшуєш мої знання. Але Окертуза знаю. Правда, не дуже добре. Я добре знав його батька і діда. Відмінні майстри-зброярі були. Я іноді й сам у них мечі замовляв. Але подейкують, що сильно не злюбив їх нинішній глава гільдії ковалів та зовсім винищує майстерню. А що тобі від нього треба?
— Я ходив до нього, замовив деякі дрібниці. Відра там і всяке таке. Мені дуже сподобався він, його родина і гноми, що у нього працюють. Слухай, але шкода їх. Через придурка в гільдії та жадібності сина короля таку династію майстрів майже знищили. Він мені показав кілька своїх мечів. Я, звичайно, не сильно в них розбираюся, але мені сподобалося. Шкода, що він не може їх продавати і заробляти нормальні гроші. Каже, що може втратити дозвіл на роботу після ярмарку. Дурість якась.
— Дійсно сумно, — сказав Хранитель. — Старший син короля якось дивно і нерозумно поводиться. Нормальних майстрів гнобить, а всяких жадібних та нечесних до себе наближує. Те ж саме і в армії, якою він командує. Багато незадоволених. Хороші офіцери і лицарі йдуть у приватні армії, в найманці, або просто спиваються. Але ти будь обережний з такими словами. Я вже старий, що мені зроблять? А тебе покарають. «Вуха» у нашого Тана є скрізь.
— Навіть у Школі? Він же начебто не дуже магів любить і шанує.
— Він ні. А ось Дорінг має своїх людей і тут, і в Раді. Тому свої спостереження та висновки тримай при собі, — попередив Хранитель. — Краще скажи мені, що ти вже встиг накоїти, що тебе покарати встигли і викладачі шукають.
— Та нічого цікавого. Причепився до мене один з викладачів. Магістр Бат здається його звати, за те, що ходив у Школі без належної форми та знака учня. Старий вже я ці правила виконувати. Ось і призначив покарання. А хто мене шукав?
— Давай по-порядку. Завтра після обіду ти повинен відбути покарання на кухні до самого вечора, — награно суворо сказав Багукхан. — Що ти радієш? Всі, як вогню, бояться Майстра Маукаса. Намагаються до нього не потрапляти. А ти регочеш.
— Ми вже з ним знайшли спільну мову. Тому думаю, що ми обидва приємно проведемо час разом, — посміхаючись, відповів учень.
— Але ти шустрий. Вже й до цього старого буркотуна встиг втертися в довіру. Як тобі це вдається? — здивувався Хранитель. — Ну, тоді легше. Ще тебе шукала Магістр Целмаліт — керівник кафедри лікування. Після занять зайди до неї. Ще сильно обурювалася твоя нова, велика, червона нянька Атавхаї, що ти за цілий тиждень так і не з’явився у нього. Ображається. Він такий, якщо до когось прив’язується, то страшенно. Для Ліни він все зробить. Після її відходу він досі один, так і не знайшов собі нових друзів. Мене, старого, весь час дістає та дратує. Тому тепер це все тобі доведеться терпіти.
— Ну, не знаю. Мені він здався чудовим демоном. Якщо таке можливе, — посміхнувся Нік.
— Він насправді такий. Повір, ти отримав чудового друга і опікуна. Не заздрю я тим, хто тебе образить. Гаразд, йди відпочивати та не забудь завтра забігти до Целмаліт, а також відбути покарання. Мало не забув. Директор Школи сказав, що новачки на цьому тижні повинні пройти всі випробування на види магії. Тому веселий тебе чекає тиждень. І не забудь мені розповісти про результати. А тепер іди.
Вранці, в залі біля Багукхана, Нік побачив натовп учнів, які з цікавістю щось роздивлялися. Почекавши, поки частина розійдеться, він протиснувся до стіни і побачив на ній лист з розкладом випробувань за видами магії на весь тиждень. «Так, Хранитель був правий. Тиждень буде веселий», — подумав учень. Всі випробування проводилися після обіду, а це означало, що і всі щоденні заняття будуть. Той, хто складав розклад, очевидно, знав про покарання, яке встиг заробити Нік, тому йому не було призначено жодного випробування на цей день. Зате в інші дні їх було більше, ніж у решти новачків.
— Це не чесно, — почув за спиною голос Кавара Фундо, учня-куратора.
— І що тобі не подобається? — запитав здивований Нік.
— Раніше навпроти кожного учня, поряд з позначенням виду випробування, була порожня графа, де записувалися результати випробувань. Можна було побачити, хто на курсі мав додаткові здібності, крім основного виду магії. А зараз це прибрали, — розчаровано обурювався старший учень.
— Багато в тебе на курсі мали додаткові здібності? — не втримав цікавість новачок.
— У трьох були ще по одній слабкій здібності. А в одного навіть за двома видами магії. Ось це круто, — відповів той зі слабо прихованою заздрістю й пішов на заняття.
«Напевно, через мене змінили правила. Хранитель і директор молодці. Про це подбали», — подумав Нік.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Золотий маг. Зерно» автора Бакума Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 4“ на сторінці 42. Приємного читання.