Розділ «День Казанови»

– Досить! – пробурчав Вадим. – Не говори дурниць! Можна подумати, що оце ти просто перший раз у житті потрахалась по-справжньому?

– Кожен раз інакше. І з тобою завжди супер! А мене вже нема. Я давно пішла. До побачення. Можна я поцілую тебе на прощання, просто в долоню!

Вона схопила його руку, розвернула долоню. Поцілувала її, а потім, вже виходячи, вивернулась бочком і торкнулась зараз загаслого Вадимового стрижня, а потім враз повернулась, присіла і на мить схопила його в рота, кілька разів зробила фрикційні рухи головою, аж Вадим відчув знову щось миттєво еротичне, швидко підвелась і з химерним смішком щезла.

Вадим зачинив двері. Пішов у ванну, помився і ліг у ліжко.

Засинав, коротко перебираючи в голові усі події. В тілі, однак, нічого не відгукувалось. Воно вже розслаблено спало.

День минув. Зовсім непоганий день. Може, трохи дивний.

Отаке життя.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!