Розділ «День Казанови»

Хоч якщо би випадком долі якась молодиця просто витягла би його підпитого на себе і змусила би його щось чинити, ще й роблячи за нього півсправи, то на наступні кілька років Максові на душі би полегшало і він почував би себе героєм, бонвіваном і взагалі крутим чуваком.

Вадим усміхнувся, бо саме отак він думав про Макса, коли їхав на зустріч, і зараз, виходячи з метро і простуючи до кав'ярні, передбачав схожу більш чи менш розмову і її кінечний результат завтра вранці.

Але Макс загалом був йому приємний, Вадим до нього щиро приязно ставився, і попри деякі особисті Максові проблеми, які врешті не торкались аж надто його друзів, він був хорошою людиною, і у Вадима десь часами закрадалась думка – кожному не подобається, як він живе, ну, скажімо, більшості не подобається. А от насправді – може, загалом беручи, правий таки Макс зі своїм одноманітним життям?

Макс вже сидів за столом і підвівся Вадимові назустріч із приязною широкою усмішкою, і Вадимові враз стало трохи соромно за своє подумне кепкування над Максом, він все відкинув і пішов колезі назустріч, вони обнялися і усілися, розуміючи обоє, що мають врешті можливість, нікуди не поспішаючи, просто посидіти разом.

Вони з Максом давно не бачились, і якось пішло добре все і нажлуктились добряче, але в гарному гуморі, домовились зустрітись ще на вихідні, але кожен у глибині душі знав, що це не вдасться з тих чи інших причин.

Обіймались, цілувалися на прощання, і Вадим у хорошому гуморі дістався врешті своєї квартири, включив телевізор майже автоматично і, влігшись, вимкнув його майже одразу і заснув, і так минула п'ятниця, а наступний був радісний суботній день. Може, євреї правильно зробили суботу святим днем, бо в неділю ще можна відіспатись перед понеділком.

Прокинувшись, але не поспішаючи вставати, Вадим ліниво замислився над своїм буттям і зітхнув, згадавши, що треба мамі написати якогось порядного листа, бо мама спить і бачить, щоби він врешті женився якось по-людськи.

У його тридцять п'ять можна було вже не раз одружитись і мати вже купу дітей, але якось все не виходило, можливо, отой короткий шлюб у двадцять два так вплинув на його бачення подружнього життя, що йому нічого такого поки що не хотілося, а може, саме його вдача і не утримала той шлюб. Але, що робити, коли виявилось, що його дружина не любить трахатися, а він любить!!! І навіть дитина не допомогла – не вдалося! Не хотіла і все! Її секс фактично майже бридив!

Якщо у чоловіка поганий настрій, не питайте, жінко, чому, адже він з вами живе!

Так або інакше, але всі ці роки майже завжди в останній момент Вадиму різко не хотілося одружуватись, і він або сам тікав від жінки, з якою певний час вже трахався і вони ніби й любилися, або вона, не витримуючи паузи у відповіді на тупе і банальне, як на Вадима, запитання – як будемо жити далі – тікала сама.

Правда, Вадим любив говорити і сам себе переконував, що жінки, які від нього пішли, рано чи пізно просяться назад, але це більше були байки і самовідповідь власній чоловічій, а точніше козлячій психіці, яка вимагала, щоби всі жінки хотіли саме з ним трахатись, а така, яка хоч раз дістала його прутня в піхву, вже назавжди була його і тільки його і на жодного чоловіка більше дивитись не могла би.

Це ніби абсурдно виглядало, але Вадим помітив давно, що, коли бачив одруженою котрусь із жінок, з якими він спав, і думав про її чоловіка, хвиля незадоволення і певної невеликої, але ворожості до її новітнього пеніс-мена в ньому виникала несамохіть. Вадим сам дивувався їй і вгамовував це швидко, і з кількома чоловіками своїх колишніх подруг навіть, можна сказати, приятелював.

Щось їх у цьому приятелюванні нервово об'єднувало – як колись він прочитав у якійсь англійській книжці вислів «брати по спермі», і це запам'яталось. Брати не брати, але щось у цьому було з отих істин, які хер просциш, що воно й чому.

Курва, треба вставати і рухатись, бо вже пів на одинадцяту, а є домовленість з Катериною. Це недалеко, але ж треба встати і вийти, як співає отой Морозов.

Вадим стояв у душі, приводячи себе до тями спершу теплим, потім прохолодним, а потім зовсім холодним душем, і згадував анекдоти, які вчора розповідав Макс.

«Ходить якийсь йобар до чувіхи, а чоловік її на те – жодної уваги. Дійшло до того, що майже при чоловікові вони почали трахатись, оскільки йому все пофіг.

Чоловік сидить собі на кухні і п'є каву, – він каву любив, а трахатись з дружиною ніби й не любив.

От приходить йобар до них, а чоловік п'є каву на кухні, а йобар – я піду до твоєї жінки, з нею там трохи повожуся.

– Та йди!

За півгодини повертається йобар.