Розділ «Там, за рікою – Ріо-де-Жанейро»

Про щось Паоло говорив з Тоні – я не все зрозумів, говорили вони на місцевому арго.

– Завтра приходь! – сказав Тоні. – О сьомій вечора. Ми тобі все покажемо і розкажемо! Там перед фавелою внизу є кав'ярня. В ній Шіко тебе зустріне. Хочеш?

– Так! – сказав я мляво, бо ще не втяв, про що йдеться.

Шіко був високий, худий і дуже чорний.

Ми розпрощались.

– Тоні тут король, – сказав Паоло, коли ми спускались із фавели вниз. – Ти сподобався їм, і тебе прийняли. Дивись – наших супроводжуючих як вітром змело. Ти щасливчик. Вони не всіх приймають. Не бійся завтра. Я не прийду. В мене немає часу. Але якщо не боїшся – йди! Буде кльово!

Я прийшов.

Шіко вже чекав мене у кав'ярні. Ми знову пішли вгору знайомою стежкою, але ніхто вже нас не супроводжував, і я враз почув себе спокійно і в безпеці. Як от стрибаєш з моста у річку і, пірнувши, почуваєш, що випливеш і все буде гаразд.

Ми пішли із Шіко якимись іншими стежками і вийшли до недобудованого двоповерхового будинку, з якого відкривався неймовірно гарний вид на вечірній Ріо.

Тоні і ще кілька хлопців вийшли нам назустріч.

– Це недобудована школа. Цій будівлі п'ять років. Колишній мер на вибори свої почав її будувати. А коли став мером – наплював на все, і так вона стоїть і досі – ні те ні се. Це наша точка.

Випили пива.

– А як щодо трави?

Вперше в житті в курив маріхуану в компанії дивних хлопців у фавелі в Ріо-де-Жанейро. Ми розмовляли про різні речі, і розмова точилась доволі жвава і цікава. Про наше життя і про їхнє.

Мене повело від трави, і я вже почував, що я лечу кудись у позапростір, почував себе просто щасливим – про таке пережиття я міг лише мріяти колись, і це було реальністю, схожою на сон, і більше сном, ніж реальністю, про яку я буду згадувати все своє життя.

– А чому ти не боявся йти сюди? – спитав Тоні. – Знаєш, як про нашу фавелу говорять?..

– Знаю. Але я хотів торкнутись правди вашого життя, не з розповідей, а з живого буття.

– З живого буття? – замислено сказав Тоні. – Ну-ну! А потрахатись тут хочеш?

У мене всередині все завирувало. Ще одна пригода?

– Так.