Розділ «Там, за рікою – Ріо-де-Жанейро»

– О-о! Як чудово! Совєтського в мене ще не було! Тепер маю для колекції! Ха-ха!

Фраза була весела, щира і природна! Але я був нею просто шокований. Ніби раптовим холодним душем, а скорше – ніби зненацька відро холодної води тобі вилили на голову.

Ми, незважаючи на це, певна річ, продовжили згодом наші вправи, і я ще мав три дні перебувати в Ріо, і ще двічі у неї ночував.

Але я відразу тоді ж згадав одну просту істину. Коли я щойно дістався Києва, і втрапив у свої двадцять три роки в компанію сорокарічних чоловіків з різними жінками, і мене прийняли там просто з якихось пацанячих причин, то одного разу її виголосив мені один із старших моїх друзів: «Це брехня, що чоловіки вибирають собі жінок. Це ми самі себе обманюємо. А насправді ми вибираємо серед тих жінок, які нас вибирають!»

Це була правда!

І в Ріо я в ній ще раз пересвідчився.

А на загал все решта відбулося дуже навіть кльово.

І жінка ця була справді гарна.

А з Бразілії я вернувся на кілька днів до Аргентини і звідти подався в Перу.

Але то ще одна окрема історія.