Розділ «СЕРЦЕВО-СУДИННІ АБЗАЦИ»

я бачу, що газети, якими він прикритий, є для тепла, охайності та шелесту.

політична, кримінальна, жовта сторінки зростаються для цих речей, як рани.

хоча й у суспільстві їх роз’єднують лише знаки пунктуації.

я нюхаю цю людську ауру – вона має не тільки колір, але й запах –

люди бояться зростатися зі своїм запахом і сахаються безстрашних,

так, як бояться неприйнятних, хоч і щирих емоцій у товаристві,

як бояться атональної, але сердечної музики, як вона ріже вуха,

як бояться дзеркала після певного віку чи гулянки.

як можна почати мислити правильно?

тобто, яке мислення можна назвати правильним?

невже рай створений лише для героїв?

є люди, які шукають не пожежного виходу, а пожежного входу.

заходиш, а там пожежа, яка рятує так, як інших рятує пожежний вихід.

у кожного свій вхід і вихід, незалежно від статі.

я оминаю сходами цього чоловіка з глибокими тріщинами на корі

і думаю, що все, чим я можу підтримати його спосіб осмислення життя,

навіть якщо це не він так мислить життя, а воно – його,

це винести йому хліба, щоб подовжити його зимовий продовольчий запас,

і подарувати диск із музикою, скажімо, Шонберга.

я переконаний – йому є чим слухати подарунки.