Розділ «СЕРЦЕВО-СУДИННІ АБЗАЦИ»

жовтий пес неозначеності та відчаю.

адже ті, хто живуть і зверху, і знизу –

скавучать за життями вічними.

кожен з нас виділяє сльозу негашену,

мателяє хвостом, ніби пензель полотнами,

і лише через те не усі погасли ми,

що не клонами гріємось, але лонами.

небеса синтетичні, боги статичні,

як підшиті чи закодовані.

там ніхто нікому дулю не тиче,

там нема Старопрамена й Довгані.

я спустився до пса і завив разом з ним,

і поглянув йому у місяць.

ось уже дві цигарки і декілька зим

мені треба самому молитися.»

на землі тут у кожного є своє небо

і його забувають в потоці слів.

тут життя тобі віддано трощить ребра

і лікує за кілька робочих днів.

хай самі собі пишуться ці буриме,