ПАРОДІЇ ЕПІГРАМИ

Веселий ярмарок

Балкани й БАМ, війну і цілину,—

І лиш, здається, однієї теми

Ще й досі до пуття я не збагну.

То — тема щастя, хай їй, врешті, трясця.

Дарма збиваюсь в пошуках я з ніг,

яким би способом за неї краще взяться

і — що воно: мо', дощ? Мо', град? Мо', сніг..

Ні-ні, у КДУ цього закону

ми не проходили... Крути хоч сяк, хоч так.

Ото якби закінчив я Сорбонну,

то був би вже закінчений мудрак.

Анатолій Шевченко

ІНТЕРВ'Ю ІЗ ЗНАМЕНИТІСТЮ

Уже другий тиждень у рідних краях гостює відомий письменник Максим Синьоокий (справжнє прізвище — Іван Максимович Сизоокий). Наш кореспондент зустрічався із відомим земляком і взяв у нього інтерв'ю, яке ми й пропонуємо читачам.

Кореспондент. Шановний Іване Максимовичу! Ви багато мандруєте, зокрема часто навідуєтесь у місця, де народилися й зросли. Скажіть, будь ласка, що дають вам, як письменникові, такі поїздки?

Синьоокий. Це важко переоцінити. Пам'ятаєте: «И дым отечества нам сладок и приятен»?.. Надто ж коли цей димок в'ється на березі річки, а на багатті умліває юшка, а в юшці й окунці, й підлящики, й пліточка, й щучка, й судачок... А разом з ними «лаврончик», кріп, петрушечка, цибулька, морквичка, перчик... Збожеволіти можна! Повірте, я в такі хвилини забуваю про все на світі — про жінку, дітей, літературу, про те, що я письменник, геть чисто про все забуваю! До речі, ви знаєте, що юшку краще варити з різної риби, це надає їй незвичайного смаку. А до вареної риби треба неодмінно зробити саламур. Не знаєте, що це таке? Це проста й водночас геніальна штука! Берете часничок, товчете його з сіллю у ступці й присмачуєте оцтом, ну, для кольору видавлюєте помідорчик — естетика, вона скрізь не завадить. З такою приправою можна усаламурити вагон риби!

Якщо хочете докладніше знати про це, прочитайте мою новелу — вона так і називається «Саламур».

Кореспондент: Ну, це, так би мовити, у хвилину відпочинку, а...

Синьоокий. Помиляєтеся, дорогий мій. У письменника таких хвилин немає! Підсвідомо він навіть уві сні працює. Я наведу такий приклад. Минулого літа я з приємною компанією їздив на Каховське море. Ну, взяли все, що треба. Місцеві товариші пройшлися вздовж берега волочком, витяглії мішок раків. Поки ми купалися та теревенили, вони їх зварили. Слухайте, я в житті не їв такого дива! Що аромат, що смак— люкс, як кажуть тепер.

Того ж літа один мій приятель привіз із Херсона живих раків і просто до мене, на київську квартиру. Каже: ти мастак на всі руки, вари! І що ви думаєте — я зварив! Не гірше, ніж ті каховські товариші. Хоч я й не придивлявся до того, як вони готували їх. Але якимось внутрішнім зором — це вже чисто письменницька здатність — я зафіксував, що спочатку у відро з водою вони поклали жмут кропу, п'ять цибулин, корінець петрушки, лаврового листя, моркву, сіль, половинку стручка гіркого перцю й кілька горошин пахучого. Усе це прокипіло, потім кинули раків, варили їх хвилин 20—30, відтак дали настоятися — можете уявити що за харч вийшов!

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Веселий ярмарок» автора Кисельов С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПАРОДІЇ ЕПІГРАМИ“ на сторінці 27. Приємного читання.