Розділ «ПАРОДІЇ ЕПІГРАМИ»

Хай скажуть мудраки, які в Сорбонні вчаться,

Бо я відповісти на це не зміг...

СТАНІСЛАВ ЗІНЧУК,

Із збірки «Сузір'я квітів»

Я у поезії — немовби в ріднім домі:

На що не гляну — й пісню заведу.

І мови геть усі мені відомі —

З якої хоч, з тії й перекладу

[У вищезгаданій збірці — переклади з 14 мов народів СРСР].

Я римував гареми й теореми,

Балкани й БАМ, війну і цілину,—

І лиш, здається, однієї теми

Ще й досі до пуття я не збагну.

То — тема щастя, хай їй, врешті, трясця.

Дарма збиваюсь в пошуках я з ніг,

яким би способом за неї краще взяться

і — що воно: мо', дощ? Мо', град? Мо', сніг..

Ні-ні, у КДУ цього закону

ми не проходили... Крути хоч сяк, хоч так.

Ото якби закінчив я Сорбонну,