Розділ «Павло Мисько ЕРПІДИ НА ПЛАНЕТІ ЗЕМЛЯ»

Нічого, мабуть, Ганна Макарівна не тямила, що довкола робиться. На її обличчі блукала добра посмішка.

На щастя, трактор не наїхав ні на будинок, ні на товсте дерево. А саджанці клав, трощив, як солому, заорював.

— Стій! Стій, кажу! — замахав шофер трактористу.

І відскочив з дороги, бо трактор не спинився.

Хруснув пліт, ліг під колеса. Трактор виперся на вулицю, виволік за собою плугами добрий кусок плоту і заглух.

Шофер підскочив до кабіни трактора і рвонув дверцята…

Лігши грудьми на кермо, сидів Олексій Гордійович і… солодко похропував.

— Живий?! — сипалися з кузова машини доярки, бігли до трактора. — Дивись, може, п’яний?

— Ні, просто заснув. Агов, вставай, приїхали! — затузав його за плече шофер.

Учепилися в Гордія і доярки, допомагали шоферу витягнути його з кабіни. Важкого Олексія Горді&овича поклали під липу на траву. І так йому стало, мабуть, гарненько, що він навіть вільно розкинув руки, заснув ще міцніше.

З ближніх хат і з контори повиходили люди, оточили тракториста і Ганну Макарівну, яка присіла біля чоловіка, гладила його волосся.

— Шкоди скільки наробив! А хто ж мені відшкодує всі збитки?! — кричала тітка Магда, шкільна прибиральниця. Це її город переорав трактор.

— Оплатимо, оплатимо вашу шкоду… — сказав голова колгоспу Трохим Іванович.

— Дзвоніть у “швидку допомогу”! Хіба не бачите — вся сім’я заражена! — кричали доярки.

— Це муха цеце їх укусила! Я чула в школі, в Африці є така муха… Вкусить — і людина засинає! — говорила тітка Магда.

— Не вигадуйте, тітко! Білорусія ж не Африка! — заперечували їй.

— Розходьтеся, жінки! Тут вам не базар! Корови не доєні, а ви ля-ля розводите! Режим порушиться! — говорив Трохим Іванович, але його, здається, ніхто не слухав.

— Коли вся сім’я ненормальна, значить, епідемія! Лікарка з міста так говорила! — викрикувала тітка Магда.

— Олег же Максимович не з їхньої сім’ї!

— Люди, а хто знає, де Подвійний Гордій? І як Ваня?