Розділ «Павло Мисько ЕРПІДИ НА ПЛАНЕТІ ЗЕМЛЯ»

— Хай буде спарований. Тому і голови й зеленців роздалися вшир, не такі круглі, як ваші. Один мозок працює, другий відпочиває, потім навпаки. Сонця в нас неоднакові, і кожен мозок пристосовує організм до свого сонця. А під час перезмінки працюють відразу обидва мозки. Тоді і народжуються всякі великі наукові відкриття і робляться винаходи.

Наближалася ще одна машина, з капустою. Ваня голосував їй і на Ерпіда показував, але вона не зупинилася.

Загальмувала тільки наступна, з морквою. Крім шофера, в кабіні нікого не було, і Ваня зрадів: пощастило.

Молодий веселий шофер сплигнув на землю, обійшов машину спереду.

— Куди вам треба? — запитав і присів навпочіпки, зробив з пальців “козу рогату” і полоскотав Ерпіду живіт: — Вусі, бусі, бусі!

Сталося неймовірне. Ерпід увігнувся, навіть ручками прикрив те місце, де був пупок, і зареготав, як дитя.

Шофер від несподіванки присів у пилюку.

Ваня так само розгубився, але швидко опанував себе.

— У Мінськ ми. Дуже поспішаємо, не можемо автобуса чекати!

— Живий експонат?! Зліт юних техніків, чи що? Дивись, він мені лампочками підморгує! — Шофер поволі встав, струсив пилюку із штанів.

— Дядечку, запізнюємося ми! Виручайте! — як не молив Ваня, але нічого більш не тлумачив.

— До райцентру можу. До магазину моркву везу. Хочеш похрумкати? — Хлопець взяв з кузова дві великі морквини, подав Вані.

— Щасливої дороги! — раптом сказав Ерпід.

Шофер уже йшов сідати за руль і знову повернувся до них.

— Це він сказав?! — хлопець зробив губами “уф-ху-у…”, похитав головою. — І треба ж таке видумати! Ай-я-яй, ну і головасті діти пішли. Чий же ти будеш?

Ваня сказав.

— Знаю, знаю Олексія Гордійовича… Привіт батькам геніальних дітей!

Машина ревнула, ривком зрушила з місця. “Хе, а що ти сказав би, коли б знав усе?” — подумав Ваня.

— Мені він сподобався, я записав його, — сказав Ерпід.

— Не спиш у шапку. Молодець… Давай руку.