— Але ви не заперечуєте?
— Будь ласка, — артист милостиво зробив жест і відійшов на кілька кроків.
Собака нерозуміюче глянув на господаря й повзком підсунувся знову до його ніг. Михайло схилився навпочіпки перед Бондієм і пильно подивився йому у вічі. Собака спершу злякано забігав очима між господарем і Голубом, а потім вкляк під Михайловим поглядом.
“Бонді, дивись на мене, у вічі, вічі дивись. Так, правильно, молодець, Бонді… Ти впізнаєш мене, Бонді?.. Ти впізнав мене, правда?”
У насторожених очах собаки спалахнули зеленаві вогники, зіниці почали розширюватись, голова потихеньку лягла на лапи.
“Ти, Бонді, голодний, голодний… Тобі їсти хочеться… Ось я тобі дам зараз шматочок ковбаси. Вона так смачно пахне…”
Собака заскімлив, висолопив рожевий язик й облизався.
Михайло, не зводячи пильного погляду з Бондія, видобув з кишені бутерброд, витягнув з-поміж скибок хліба дольку ковбаси…
— Ви що, ви що, молодий чоловіче? Бонді ніколи з чужих рук не прийме їжі, — підняв застережливо руки цирковий артист.
На цей раз у його голосі вже прозвучав відгомін тривоги, непевності…
— Ви, скажу вам достеменно, намарне стараєтеся. Бонді, я певен, не візьме з ваших рук…
Чоловік поклав обіч себе сумку, тростинку, зняв капелюха й схвильовано почав витирати залисину…
— Я, зізнаюся, не пам’ятаю такого випадку, щоб Бонді з рук постороннього прийняв подачку… Аби там що, але собака визнає тільки мене…
“Ти голодний, Бонді, голодний. А ковбаса пахне так смачно, смачно… Ось слинки в тебе вже потекли…”
Михайло незмигним поглядом і далі пропікав собаку. Бонді знову заскімлив, облизався, далі потягнувся на животі до Голуба, якусь мить повагавшись, схопив шматок ковбаси, проковтнув нагально й нетерпляче засмикав передніми лапами.
— О боже, що я бачу! — скрикнув перелякано чоловік й різко подався вперед. — Бонді, дитино моя люба, що з тобою скоїлося?!
— Хвилиночку, — підняв вказівного пальця Михайло. — Хвилиночку потерпіть.
— Це щось неймовірне, та-а-кого не… не може бути, — промимрив розгублено цирковий артист.
“А зараз, Бонді, ти побіжиш шукати гриби… Тут недалеко… Знайдеш для мене гриба… І тільки для мене… А я тобі знову вділю кавалок ковбаси… Правда, смачна ковбаса?.. Ось слинки потекли від смачного запаху…”
Собака задоволено завертів головою, притьмом зірвався з місця й, поспішно обнюхуючи поляну, поплив по траві.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дзвони зеленої Галактики / Упоряд.» автора Пригорницький Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дмитро Кешеля ПОРА ГРИБНОЇ ПЕЧАЛІ“ на сторінці 6. Приємного читання.