— Ні одним чоловіком!
Записав.
— Хто вам доручив таку організацію?
— Сам Петлюра.
— Ви були у нього за кордоном?
— Ні, він був у мене.
— Де саме?
— Ми бачилися тут, у Вінниці.
— Що ви кажете?! Тут був сам Петлюра і його не упізнали?
— Він був передягнений за жінку.
Записавши, Зільберман довго роздумував над тим, що записав.
— А ви під цим підпишитеся?
— Чому б ні?
— Але як ви мене дурите — то будете за це відповідати.
Зільберман покликав із сусідньої кімнати другого чекіста.
— Побудь з арештованим. Тільки — уважай!.. Я піду до начальника…
Через декілька хвилин повернувся в супроводі заступника начальника губвідділу ҐПУ Іванова — інтеліґентного освіченого москаля з чорною борідкою. Іванов сів, переглянув протокол, потім підніс очі на мене і постукав себе пальцем по чолі.
— У вас, товариш Горський, — тут усе в порядку?
— В порядку, товариш начальник. Через те я волію «признатися», що я є сам Петлюра, ніж ночувати у вашому льоху із щурами. Начальник посміхнувся.
— Ви що, товариш Горський, ҐПУ — не боїтеся зовсім?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Терпіння» автора Горліс-Горський Ю.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „У ВОРОЖОМУ ТАБОРІ (ТЕРПІННЯ)“ на сторінці 17. Приємного читання.