Полтава

своїй вірності і готовості робити все, що він прикаже.

Гетьман перечекав хвилину, аж втишилося трохи, а тоді провадив дальше раз почату

розмову.

— А все ж таки дозвольте вам сказати, що ніколи я авантюристом не був. Ніколи не

починав діла, не розміркувавши всього як слід. А такого, як теперішнє, тим паче. Може, ви за

шаблею про політику забули. Так я вам її пригадаю. Теперішня війна йде між королем Карлом і

царем Петром. Але, як кожда велика війна, вона захоплює чимраз ширші круги. Бо не байдуже

для Англії і Голландії, чи Москва стане морською потугою, чи ні. А для Туреччини це важливіше,

як царський флот, оволодівши Балтійським морем, захоче й на Чорному запустити якір.

Туреччина до того допустити ніяк не може. Вона мусить піти проти царя. Тому-то цар і вживає

всіх заходів, щоб затіяти війну між цісарем і султаном. Таким чином хоче він зробити султана

нешкідливим для себе. До війни Порти з Москвою пруть також татари, бо Москва робиться

небезпечною для Криму. Це політика з нині на завтра. А на довшу мету Москва як імперія

загрожує цілій Європі. Найгірше ж загрожені Польща й Україна. Та, на жаль, вони цього не

розуміли й не розуміють. Польща, як вам відомо, розкололася надвоє. Ті, що передбачують

небезпеку з боку Москви, тримають з королем Станіславом і з Карлом, інші, засліплені давніми

порахунками зі шведами і піддурені царем та Августом, стають сліпим оружжям у їхніх руках і

самі собі яму копають. Бо хто таке Август? Ставленик царя, чужинець, котрий Польщу кождої

хвилини продасть, як йому добре заплатять за неї. Зрадник Паткуль намовив його до нападу на

Інфлянти вкупі з царем Петром і до поділу Балтійського побережжя на випадок побіди. Але