Полтава

що в такій імперії місця для вільної України немає. Дивуюся, як хто не доглупався до того. Це ж

діло не нове. Із-за його ще покійний Богдан Хмельницький нав'язав був зносини зі шведами.

Жаль, що не пожив довше і не докінчив діла. Прийшлося нам кінчить. Як хто гадає, що я із-за

особистих ураз або із-за користі якоїсь до шведів перейшов, — глупий. Двадцять літ витратив я

на те, щоб Україну зробити якщо не самостійною, так автономною державою. Нині хоч як

нашому народові важко живеться, а все ж таки ми маємо якийсь свій власний суд, скарб і, що

найголовніше, своє власне військо . З глузду збився, хто собі гадає, що старий Мазепа все те міг

би ставити на непевну гру, заманений хитрощами Пі-пера. А ще більший дурень, хто вірить,

буцімто мене єзуїти та польські пани в халепу тягнуть, а я йду, як віл на заріз. Такі гадки дуже

обидливі для мене. Роблю, що мушу, почуваючи відповідальність велику за наш край і за вас

усіх, панове. Нічого легшого, як залишитися з царем і пособити йому, щоб побідив шведів. Але

що тоді? Тоді в заплату я мав би приняти титул герцога і дивитися спокійно, як Україну

перемінять в царську провінцію, скасують Гетьманщину, а вас або пустять на зелену пашу, або

переіменують у майорів царських, бо це вони, як добре Орлик сказав, мусять зробити. Не знаю,

як вам, але мені така будучність не всміхається, панове. Мені краще вмерти, ніж такої нечесті

дожити. І тому-то я, за вашою згодою і слухаючи ваших безнастанних прохань, перейшов до

короля Карла. А перейшовши раз, нехай це всякий чує, назад до царя вертати навіть у думці не

маю. І не верну!

— Не хочемо вертати під кормигу московську!

— Краще зі шведом, ніж з москалем!