Полтава

Краще щирий зрадник, ніж фальшивий вірник. Та ти ще, славити Бога, не поповнив зради.

— Бог стеріг. Добре, що нині до церкви пішов. Там я прозрів.

— Ходи ж тепер зі мною. Гетьман з тобою балакати хоче.

— Ясновельможний? Гетьман Іван Степанович? Зі мною?

Ушам своїм не вірив.

VII

Гетьманський двір нараз ожив.

Вешталася прислуга, входили й виходили старшини, гінці з усіх сторін на спінених конях

надлітали, а другі вискакували з подвір'я.

Гетьман приймав вісті і розсилав прикази до своїх частин і до канцелярії короля Карла.

Турботи було більше, ніж сподівався.

Треба було довідатися, де стоять московські залоги, а довідатися було нелегко, раз, що

люди скрізь ворога бачать, а друге, що той ворог з місця на місце перекидався, бо й між

москалями колот учинився великий.

І вони мусіли своє військо перегруповувати.

Гетьман знав, що в Гетьманщині зісталися два більші корпуси царської армії, а саме в

полках Миргородськім і Ніжинськім, але в якому городі або селі кілько їх стояло, це треба було

щолиш провірити. В дворі на Поросючці відведено декілька покоїв на гетьманську канцелярію, і

Орлик зі своїми писарями аж прів, компонуючи універсали до народу та розсилаючи листи до

вірних гетьманові Мазепі сотників і сотенних старшин.