Не вбивай. Батурин.

Дивився на замок гарний-гарний, та повищерблюваний зубами часу, на вали, що

поприсідали, на гармати, в котрих навіть на «віват» добре не стрілиш, — пригадав собі свари й

коверзи старшинські, і так важко зробилося йому на серці, що коли б не гадка про Мотрю, то,

може б, і собі кинув усе і втікав на Запорожжя. Мотря не пускала...

НА УКРАЇНІ ГУЛО

На Україні гуло. Віками робилися минути, всякому ясно було, що гніву Божого не минути...

З усіх боків надвигалися хмари, нігде не видно було шматочка ясного неба.

Куди не глянеш — чорно, де не повернешся — блискавки та громи.

Сіркою і згаром заносить.

Люди почувають себе, як збентежена тучею отара. Нецікава їм праця на ріллі, не радує їх

ні збіжжя буйне, ні скотина гарна, крізь смуток дивляться на світ. Для кого виснажуєш сили, пощо

потом землю обливаєш? Завтра як не ворог, так свої, прийдуть і знівечать твоє добро.

Навіть діти не були батькам милі.

На яку долю вони виростають, який талан судила їм судьба? Дівчат татари поженуть у

ясир, хлопців який новий Ярема посадить на палях, останнім москаль пообрізує носи — ось

будучина ваша! Змовилися всі сили лихі, щоб поневолити тебе, народе волелюбивий. Любиш ти

волю тую більш усього на світі, так любиш, що мордуєш її. Мордуєш роз'єднанням своїм,

буйністю степової вдачі, неохотою до всього, що стісняє тебе. Не признаєш влади своєї, так

чужа поневолює тебе.

Чуєте? Усіми бездорожніми шляхами торохтять залізні вози, навантажені кайданами на