Не вбивай. Батурин.

цілій армії нема. Щоб цар не затужив за ним. Може, ще раз схоче глянути на нього. — Залишити

його до завтрашньої днини тут. А завтра вранці поховати з почестями серед саду! — Світлійший

надумувався хвилину. Потім кивнув на лікаря. Відійшли набік і балакали пошепки. — Як гадаєш,

не можна б забальзамувати того тіла?

— Важко, ваша світлосте, не берусь. Матеріалів нема, і діла того ніколи я не робив, не

вмію.

— А що ж ти вмієш? Живих краяти? Не дивуюся, що вас люди не люблять.

Фізікус здвигнув раменами.

— Багато ми маємо ворогів на цім світі.

— А на другім ще більше, — додав світлійший. А по хвилині: — Але голову Петра

Павловича можеш вложити в спірітус?

— Це я можу зробити.

— Так вложи. Може, цар схоче колись подивитися на неї, а може, примістить у своїй

куншткамері — отже! Лиш відтинай так, щоб ніхто не бачив. Люди суєвірні, дурні — розумієш?

Лікар притакнув, поклонився і подався назад.

— Господа! — звернувся світлійший до своїх офіцерів. — Нам тут більше нічого робить.

Поїдемо в город!

Поправив шаблю і ордени, вбрав капелюх, йому подали царськими соболями підбитий

плащ і відчинили двері.

ТАЇНСТВО