Не вбивай. Батурин.

Орлик складає письмо і з острахом дивиться на Мазепу. Цей лежить недвижне, як труп.

Платок насунувся на очі, уста сціплені, не дише. Царський післанець встає, витягає шию в

напрямі ліжка, ніби питається: «Що тепер?»

Орлик навшпиньках виходить зі світлиці і кличе післанця за собою.

— Хірурга! Скоро до гетьмана хірурга, хай негайно іде з п'явками і банками, з

блюментростовою мастю! — дає прикази в сінях, а до післанця говорить: — Не дадуть

чоловікові спокійно вмерти. Де йому до коня, до команди? Куди, куди! Це ж живий труп.

— Його величество не знав, що з Іваном Степановичем так погано. Доповідали, що це

проходячії болі, що він так цілі роки хорує.

— Проходячії болі!.. Вмерти чоловікові не дають. От що.

— Жаль такого доброго й умного гетьмана. Доложу його величеству цареві.

НОВИЙ НАКАЗ

Сильно затривожила гетьмана Мазепу вість про царську побіду під Лісним. Вісім тисяч

шведів полягло на полю бою, а майже три попалося в полон. Ось що значить хоробрий вояк.

Гине, а не здається.

Тим і потішився гетьман. Не зміг зрозуміти Карла. Чому він на Левенгавпта не заждав.

Були недалеко від себе, тоді як Левенгавпт стояв біля Шклова. Получитися і вдарити на

москалів. Чому він того не зробив, а несподівано, не дожидаючи свого знаменитого генерала,

повернув на Україну? Поверх десять тисяч втрати, а як до того додати мало що не 15 тисяч

козаків, котрих гетьман приневолений був післати останніми часами цареві, так вийде втрата