Не вбивай. Батурин.

— Воєнна логіка окрема. Тут Арістотель та Ляйбніц ні при чім. Тут не консеквенція важна,

лиш оригінальність. Треба думати так, щоб ворог твоїх думок не догадався.

— Наскільки такому думанню не противиться конечність.

— Конечність? — спитав король, і його очі впилися в канцлерове обличчя, поморщене, як

видавлена цитрина.

— Конечність? — повторив, спираючи бороду на рукоятку шаблі.

— Конечність велить нам триматися близько Ліфляндії, щоб скорше получитися з

корпусом Левенгавпта, — відповів канцлер, обтираючи хустиною чоло.

Як старий, вправний дипломат, котрий був правою рукою ще попереднього короля, він

догадувався, що Карло противної гадки, і з досвіду знав, що нема що тратити багато слів, щоб

його переконати. Карло XII питався о раду своїх генералів, але робив як йому хотілося. Так

буде-й тепер. Видно, король схиляється до планів Реншільда, котрому спішно на Україну і

котрий, мабуть, не бажає собі злуки з Левенгавптом, а може, навіть жде на його загибель, щоб

позбутися визначного соперника.

Реншільд сидів на вікні, баламкаючи злегка ногами, а його дівочі уста прибирали форму

букви «о», ніби свистали.

Це доводило канцлера до злості.

Оба вони, графи й екселенції, не любилися стихійно. — Коли б не дай Боже, москалі

побили Левенгавпта, — почав квартирмайстер Гілленкрок, — тоді...

— Тоді, гадаєте, — підхопив король, — і ми пропали. Не бійтеся. Левенгавпт досвідчений