Не вбивай. Батурин.

хрест і Євангеліє.

— А тепер і я, гетьман Іван Степанович Мазепа, присягаю вам, старшинам моїм, у

слушний час перейти з вами на бік і під протекцію його милості короля шведського Карла XII,

щоб визволитися з неволі московської і зробити Україну незалежною державою. Так мені. Боже,

допоможи...

Гетьман уста до Євангелія і до Христового Розп'яття приклав.

Скінчили...

Зеленський погасив свічки, Орлик сховав Євангеліє.

Гетьман просив старшин сідати.

— Не гощу вас, бо ще рано.

— Рано і не потрібно, — відповів Ломиковський. — Після такої хвилини краще постити й

причащатися.

— Важна хвилина! — докинув Апостол.

— Преважна, — повторили й другі.

— Може, — казав гетьман, — важніша навіть від коломацької ради. Не важко-бо

прийняти до рук булаву, а важко її щасливо донести до гробу. Під нову державу основи кладу.

Поможіть мені. Як не підставимо спин усі враз, і хата впаде, і будівничі згинуть. Поб'є. Так не раз

бувало.

— Не бісурмени ми, додержимо присяги.

— Я також. Вірте!.. А тепер, як своїм одномишленникам і співробітникам, кажу вам, що в