Не вбивай. Батурин.

куняв. Нараз хтось гримнув: «В удар!» Старий сотник зірвався, вискочив з куріня, допав коня і

сів, але лицем не до голови, а до хвоста. Товариство в сміх. Котрийсь із молодших і каже:

«Ваша милість їдуть назад».

Сотник страшно подивився на нього.

«Не знаєш, куди їду, так і знати не можеш, чи вперед іду, чи взад. Це одно, а друге, як

треба, то поверну конем і поїду вперед, а третє, піди-но ти краще та купи мені табаки» (він

родом із-за Збруча й нюхає табаку). Насилу зняли його з коня.

— Краще жартувати, аніж сумувати, але ось і Орлик шпига веде.

Гетьман гукнув на шпига:

— Увійди!

Цей, згорблений, увійшов у шатро. Але як тільки опустилася за ним занавіса, випрямив

спину і латинським привітом повітав гетьмана. Кендзеровський подав зимну вечерю і налив

чарки. Гетьман відправив його з шатра з тим, щоб, як затрублять у таборі на сон, прийшов до

нього.

Гетьман з тринітарем по-латинськи балакали. Гетьман дякував йому за корисну і справну

вислугу, нагородив щедро і вгостив на славу.

— Діло добігає до кінця, а тоді пічнеться щолиш властива акція з новими союзниками.

Поїдеш, отче, до княгині Дольської і перекажеш їй наш привіт і щиру подяку. Завтра мої

старшини довідаються правди. Нині я їх приготовив до того. Поки що все складається щасливо.

Старшини написали мені прохання, щоб я переходив до Карла. Завтра письмо буде в моїх