Не вбивай. Батурин.

дорогу.

Дві каменюки рівночасно скочувалися в пропасть — та, що пустила Любов Федорівна, і та,

що з місця рушив її гетьман. Каменюки нерівної сили і неоднакового значіння котилися

рівночасно зарослими шляхами України.

Був ще хтось третій, що помагав замірам Мазепи, — а саме болгарський архієрей, що із-

за невідомих ближче причин свій владичий пристіл утратив і до українського гетьмана

приблукався.

З коротким, мало вистаючим носом, з чорними, глибоко впалими очима, з високим лобом

і черепом лисим нагадував труп'ячу голову під ногами Христа на Розп'яттю.

Людина вчена, а ще більше відважна, він готовий був іти куди його гетьман післав і з

найбільшої небезпеки виходив ціло.

Як актор у театрі, вбирався у ріжне вбрання і знамените грав усяку ролю: нині він козак-

запорожець, завтра шляхтич, післязавтра жид. їздив до короля Станіслава і, перебраний за

сліпця-бандуриста, перекрадався щасливо до головної кватири шведського короля Карла.

Дивував його не тільки дотепом політичним, але й знанням старинних і середньовічних

філософів.

Тепер він у довгій чернечій рясі, з приправленою сивою бородою і з хрестом у руці, на

худім конику нерозгаданої породи, заболоченім по самі уха і нечищенім. Бог вість відколи

пробирався крізь козацький табор, що розложений був недалеко Фастова, до двора, в котрім

кватирою стояв гетьман Мазепа.