Мотря

Чи відмінився?

Як стріне її? Може, холодно й байдужно, може, чемно, але політичне, може, це в нього

була не любов, а химера, химерика, як медікус казав. А може, за той час, як вона нездужала,

гетьман порозумівся з її батьками і скаже вертати до них? Чого то не буває з людьми та ще з

такими нерозгаданими, як Іван Степанович.

Мотря якраз прочитала гетьманські листи й універсали і довге гетьмановання Івана

Степановича ясно зарисовувалося перед її очима. Бачила його боротьбу за булаву. Леонтій

Полуботок, Михайло Галицький, Семен Троцький, повстання Петрика, — скільки витрати сил на

поборення невсипущих коверз! На жаль, і її батько грав тут деяку ролю. Року 1690-го думний дяк

Українцев секретно доручав генеральному писареві Василеві Кочубеєві доглядати за

поведенням гетьмана Мазепи, а Петрик у Кизикермені розповсюджував вість, буцімто його

післав писар Кочубей, що ворогує з Мазепою і хоче скинути його з гетьманства, щоб самому

гетьманом стати. Не без причин воно!

Як сумно доньці чути таке про батька. І він, значиться, також належав до тих, що чинили

заколот на Україні, щоби з того заколоту винести для себе булаву. Старі гріхи!

І чи не велів тепер Господь, щоб донька направила батькові провини, щоб поєднала

Мазепу з Кочубеєвим родом?..

Тую гадку скріпляли останні події, її переїзд з батькового до гетьманського двора. "Мамо,

чого ж ти не хочеш того примирення, чого своїми загребущими руками розпалюєш ватру

наново?"