Мотря

За життя такі далекі собі, такі неподібні, а по смерті оба на чужині лежать і, хоч так

недавно померли, сліди могил їх травою заростають.

І пригадався безталанний гетьман Виговський. "Не дали мені оправдатися і на смерть без

суду і права шляхетського віддали", — загомоніло десь далеко аж від Галицької землі.

Стрепенувся Чуйкевич, перехрестився тричі і голову склонив. Здавалося, що бачить

Ольховець і той будинок, до котрого Маховський заманив побідника з-під Конотопів бачить, як

він читає акафіст Пресвятої Богородиці і як паде влучений кулями "жовнірів".

— Тіло моє по християнському порядку землі віддати, котре має лежати у Скиті Великім, у

склепі мурованім, в церкві Воздвиження Чесного Хреста. А тепер на похоронення тіла мойого

грішного двіста червоних золотих і сто талярів твердих до шафовання дружині моїй даю.

А дружина по лісах скиталася, як ланя, травлена хортами. Як Пріам тіло Гектора, так вона

мощі мужа свого виблагати мусіла і навіть заповіту його не мала спромоги як слід сповнити.

А це ж були люди, котрих імена записані нестертими буквами в книзі історії. Чого ж тоді

хочеш ти, канцеляристе військовий, Іване Чуйкевичу?

Хто ти такий нині і яку вагу мають твої турботи і бажання?

Загнуздай себе, бо з того нашого розгнуздання багато лиха було, і буде... Невже ж знають

Орлик і Войнаровський, яка їх доля чекає, чого ж ти повісив голову серед тих незнайомих

могил?..

Ворони, сполохані появою рідкого гостя, з криком зривалися з дерев і хмарою нависали

над цвинтарем. Чуйкевич переступив окіп і поплівся шляхом до Бахмацького двора.