Мотря

Книжки автора нагадали, довгобородого ректора Йоанникія Галятовського.

"Чарівники обманюють людські очі і літають по вітру, читай історію о Готфриді

Бульйонськім" — пише покійний Галятовський у "Мессії Правдивім". А дальше казку про

чарівника Ісмена з Тасового "Висвободженого Єрусалима" наводить. Чуйкевич пригадує собі тую

казку. І поет, і герой поеми навіщають його та починають балачку. Єрусалим, Сіон, невмируща

християнська ідея. Скільки крові полилося на неї! Навіть діти, хлопчики-недолітки припоясували

мечі і пускалися в далеку дорогу на бої не по мірі їх сил, щоб визволити з рук невірних місця,

освячені легендою найяснішою з усіх... Києве, Мати городів наших, Сіоне наш і Голгофто свята,

де ж ділися лицарі твої? Не діти, а й мужчини в силі віку байдуже глядять на поневолення і на

зневагу твою. Хто й коли визволить тебе?

"Злой дух сформіровав собі тіло із вітра, іли облака, прийняв образ умершої матері

вашого ложного царя, котрий тому і міг воскресити її", — читає дальше Чуйкевич.

Боже ти мій, якими то зарослими стежками блукає українська думка, в які середньовічні

нетри забивається вона, щоб правді не глянути в очі! Що таке правда? — питався Пілат; хто

спитається, що таке наша правда?

"Один цар погнівався на сонце і збудував велику вежу й замкнув сонце в ній. Але

дванадцять планет, позбавлених соняшного світла, зготовили молот великий, розбили вежу і

випустили сонце на волю". Хто, і коли, і як визволить сонце України, котре ворог замуровує в

чорну вежу?

Чуйкевич розглядав дальше гетьманські книжки. Ось польською мовою писана "Відправа