болото. Не одну душу загирило в собі. Небезпечний це ліс. Перше там всякий непевний народ
кошелився, бо він далеко від шляху. І тепер Бог його знає, що в ньому сидить.
— Чи не поїхати б нам туди?
— А пощо? Що ми там загубили?
— Щоб перевірити. Певніше, то й спокійніше.
— Як ваша милість прикажуть. Ми тут тепер під вашим рей ментом стоїмо. Я слухати
привик. Хочете поведу, хоч би й зараз. У мене жінка не кричить і діти не плачуть. Я сам як
палець. Пригоди не боюся. І так застоявся, як кінь на стайні, у тому Бахмачі. Козакові, знаєте, за
воєнними пригодами скучно.
— Гадаю.
— Як я ще під його милістю полковником Новицьким служив, то довелось чимало з
татарами воювати. Двічі нам не повезло. Кажуть, що ясновельможний наш пан гетьман
полковника Новицького листами за це картав, особливо під Богутівською слобідкою, хоч, як
може вашій милості відомо, гетьман і полковник не чужі собі були, гетьманів племінник, пан
Мазепа Трощинський, жонатий був з донькою полковника Новицького, коли чували, і вони собі
ніби у дружбі жили. Але дружба дружбою, а що служба службою, — у нашого гетьмана так...
Розговорився старий сотник Петранівський і про Петрика згадав. Як цей нещасний
Петрик, літ тому десять, кримців на Україну навів, себе за гетьманового сина подавав, бо
гетьман його, щоправда, перше дуже любив і т. д. Аж до того місця своє оповідання довів, як то
старшина комонного полку Вечірка того Петрика біля містечка Кишеньки у бою зарубав і сам
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мотря» автора Лепкий Б.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 462. Приємного читання.