Мотря

та про неї вони й не згадали. Видно, що небезпека вже дійсно минула й лікарям нема що

турбуватися нею; можна нарікати між іншим на те, що унція рожаної есенції коштує 32 дукати, а

унція такого ж самого олійку 4 дукати і що косметиків для вибагливіших пань годі дешево

зготовляти.

— Доброго здоровля шановному col egio medico[42] бажаю, — сказав Чуйкевич, виходячи

до них.

— Доброго здоровля його милості пану намісникові віншуємо, — відповіли йому.

— Як же, панове, почуваєте себе?

— Знамените, ausgezeichnet[43], дякуючи Богові і його милості пану гетьманові.

— А як мається хора панночка?

— Мається вона, — відповів спроваджений з Києва лікар, — краще, ніж можна було

сподіватися, в чім безперечно велика заслуга пана товариша ляйбмедікуса, — тут він показав на

стоячого поруч гетьманського лікаря.

— Гадаєте, панове, що небезпека минула?

— Наскільки не милиться наше знання і наш довголітній досвід, — так. Але все ще треба

пильного догляду, дієти, рівної температури і — спокою, щоб не стривожилася чим.

— О це останнє я вже подбаю, панове, — впевнив їх Чуйкевич, виходячи в парк.

Col egium medicum відпровадило його двома парами очей, що дивилися поверх великих

окулярів.

— Цей, мабуть, теж не дуже-то здоровий, на серце.