Мотря

здійснення його політичних намірів, навпаки, гетьман сподіється, що вона, як людина гарна,

молода, енергійна і дуже інтелігентна, може тільки додати йому нових сил і нової охоти ступати

наміченим шляхом аж до ступнів престола...

Кращої товаришки в тому поході він не бачить. Навпаки, здається йому, ніби сама доля

вибрала Мотрю на те, щоб була його добрим генієм.

Може, та прегарна українська дівчина стане символом нової України...

В коминку огонь потух, зате місяць осріблив цілу кімнату ніби вона була дійсно зі срібла

викута й відлита.

— Гарно, а все ж таки самому скучно!

І гетьманове серце задрижало молодечою тугою до того тепла, яке може внести в хату

одна тільки гарна, добра і мудра жінка.

— Ніби сонце...

Почув хід Войнаровського, сів у своє крісло біля коминка, і ціла його стать прибрала знову

свій звичайний, спокійний, зрівноважений, ніби безпечний, вигляд.

— Хто ж там такий? — спитав, вдивляючись в потухаючий жар огнища. Замість відповіді

Войнаровський подав гетьманові брильянтовий обручик.

Гетьман узяв, глянув, підніс до огнища, ніби приглядаючися, чи правдивий, і сказав:

— Проси!

Войнаровський побіг.

Мазепа зірвався з місця. "Мотря? Тепер? Замість відповіді Кочубеїв — вона? В своїй