Мотря

— Чимало в історії бувало несамовитих, візьміть першого Тамерлана. Але нам треба

дивитися на Петра як на чоловіка, тільки незвичайної міри чоловіка. Нам нема що вірити, що він

антихрист, нема що сподіватися кінця світа або чекати, аж вдруге народиться Христос. Це добре

для баб-кликуш та для одержимих — хлопів. Наше діло обороняти останків тієї волі, яка нам

залишилася, щоб і її не відняли у нас.

— Обороняти, але як? Ви вчений чоловік, скажіть, як нам обороняти тієї волі, коли

гетьман, наш провідник, про оборону й не гадає. Ви близький до нього чоловік, ви з його кості й

крові, кажіть, що він гадає?

— Один Бог знає, один Бог відає, що наш гетьман думає-гадає. І так воно мусить бути.

Гетьман політик, а в політиці щирості нема. Але міркую собі, що коли би він бачив серед

старшини кріпку волю одностайно за наші свободи козацькі стати й однодушне нашої прежньої,

прадідної слави обороняти, то, може би. він і виявив нам свою думку, а так, коли в нас нема ні

згоди, ні братолюбія, а лиш один другому завидуємо та ногу підставляємо і навіть на гетьмана

свого московським людям всячину нашіптуємо до вуха, так що ж тоді йому робити?

— Та й це правда, і то сумна правда, пане товаришу, — відповів Зеленський. — Але пора

й нам до гурту, а то скажуть, що ми якийсь заговір підготовляємо.

І вони увійшли до столової, в котрій гетьман звичайно обідав та вечеряв, як не було в

нього чужих знатних гостей.

Кімната була до половини стін виложена дубом, старим, аж чорним, мабуть, довго

моченим у воді, котрого тепер і сокира не вчіпилася б. В углах стояли шафки, теж дубові, за