TextBook Де годинник? Ми йдемо у вороже лiгво
— Зараз почнеться! Зараз почнеться! — збуджено говорить Ява. — А той довгий у хуражцi — викапаний Фiлiппов… Скажи!
— Яво… — кажу я мертвим i далеким-далеким, наче з iншої планети, голосом.
— А може, то справжнiй Фiлiппов… От було б здорово познайомитись… А чому ж нi — пiдiйти й сказати: «Здрастуйте, ми завтра теж знiмаємось… хочемо порадитися».
— Яво!
— Хлопцi вiд заздрощiв аж луснуть! — захлинається Ява. — От же пощастило? От пощастило…
— Яво…
— Я ж тобi казав, що ми будемо артистами… А ти — «льотчиком, льотчиком»… Як той папуга…
Я хапаю його за руку i силомiць тягну у темряву за перегородку.
— Що таке? — намагається вирватись вiн.
— Годинник…
— Га?
— Нема…
— Що?
— Годинника нема…
— А де?
— От був у… кишенi. I… i… нема, — я вивернув кишеню, хоч у темрявi вiн все одно б нiчого не побачив. Ява мовчить, приголомшений.
— А зараз пiсля зйомок знайдуть хазяїна i… — з вiдчаєм кажу я.
— Це пiд час бiйки! Точно! Коли ви по землi качалися, вiн i випав!.. Ходiмо! Ми ще встигнем, поки зйомки будуть… Я тiльки гукну Вальку!
Вiн мiж людей прослизнув до Вальки, зашепотiв їй на вухо Вона рота бубликом: «Ох!» — i за мить вони удвох були вжебiгiя мене Ми почали обережно, щоб не привертати уваги пробиратися до виходу. На зйомочному майданчику панувало таке пожвавлення, що було не до нас. Тiльки якась огрядна жiнка у бiлому халатi помiтила нашi маневри. Але вона зрозумiла їх по-своєму. Нахилившись, вона тихо сказала:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тореадори з Васюківки» автора Нестайко В.З. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА розсказана знову-таки Павлушею Завгороднiм Незнайомець з тринадцятої квартири, або Злодiї шукають потерпiлого пригодницька повiсть“ на сторінці 49. Приємного читання.