Розділ «Юрій Нікітін Чорна квітка»

— Ах, так, — похопився Троль. — Даруйте. Власне, все можна було передбачити з тієї миті, коли Флорина принесла гілочку тубільного чортополоху.

— Яким чином? — поцікавилася дівчина.

— Мене у вашій розповіді зацікавило те, що на багато кілометрів довкола не було жодної стеблинки, і раптом — ціла рослина. Припущення перше: ховаються за якихось несприятливих умов у грунт. Як бачимо, здогад підтвердився. Що то за умови — ясно. Такого жахливого дня не витримає ніяке життя. А підказала це чорна квітка. Як ви знаєте, подібне забарвлення зустрічається звичайно у нічних квітів. На цій планеті і рослини і тварини навчилися вести нічний спосіб життя.

— Але звідки ви дізналися, що їм загрожує небезпека? — спитав капітан.

Троль сяйнув білосніжними зубами.

— Будь-яка несподіванка небезпечна, — відповів він, — особливо для цивільних, котрі, власне, й прибули сюди для науково-дослідної роботи, а не для нічного полювання.

Капітан винувато опустив голову.

— До того ж, — вів далі Троль, — ця рослина сказала мені достатньо, щоб побоюватися за ваших колег. Гляньте на квітку. Чи не свідчить вона про те, що на неї можуть сідати комахи тільки з дуже міцним і довгим хоботом? Тож цим комахам проткнути наш полегшений скафандр — все одно, що цигарковий папір! Тепер зверніть увагу на оце насіння. Як воно розповсюджується? Чіпляється ось цими гачечками за тварин. Але ці гачки міцніші за інструментальну сталь, гостріші од леза. Про що це свідчить? Мабуть, повз ці кущі ходять тварини з такою товстою і міцною шкірою, що я не радив би вам зустрічатися з ними. В усякому разі, без мене. До речі, саме ці шпичаки пороздирали скафандри. Решту довершила ядуча атмосфера. Ще можу додати, що поблизу мешкають травоїдні з дуже міцним травним трактом. Про це свідчить ягода чорної квітки. В її спокусливій м’якоті ховалося насіння в кам’яній оболонці. Своєрідний захист, щоб вижити і втрапити на нове місце проживання.

— Просто неймовірно, — сказав капітан. — За однією стеблиною відновити картину тваринного світу! Але чому ця квітка не сховалася, коли настав день?

— Вона й не могла сховатися. Можливо, на світанку її збив метеорит. Ваші люди знайшли її раніше, ніж квітка встигла згоріти під сонцем. Адже група вийшла рано-вранці?

— Так. Але щодо метеорита — мало вірогідно. Птах чи тварина зірвали.

— І таке могло статися, — погодився Троль. — Міг бути й метеорит, вони тут падають часто, обов’язково щось та зрубають. Адже вся планета за ніч вкривається непрохідними хащами. До речі, вам потрібне свіже м’ясо? Я тут недалечко підстрелив двох слонопотамів.

— Гм-да… — мовив задумливо капітан. — Ви розібралися з цією рослиною, як справжній детектив!

Троль чомусь посміхнувся, скоса глянув на дівчину. Та спохмурніла й прикусила губу.

— Чи як біолог, — відповів він великодушно.

— Ви біолог? — спитала вона з сумнівом.

— Доктор екзобіології, — відповів Троль скромно.

Він вклонився і вийшов. Оніміла від здивування Флорина чула, як віддалялися його кроки, а насмішкуватий голос декламував Пей Сіна в оригіналі:

— Хочу вслід за друзями бігти

Туди, де височать гори.