Розділ «Юрій Нікітін Чорна квітка»

— Гаразд, Троль… Будемо вважати, що ви запросили мене завітати. Я присяду з вашого дозволу.

Але минула ще добра година, перш ніж новоявлений Обломов поворухнувся. Він з жалем перегорнув останню сторінку, навіщось подивився на ціну й тираж, обережно погладив блискучу палітурку.

— Здрастуйте, Троль, — сказала Флорина.

— А-а, — зрадів Троль, — здрастуйте, Рино! Як поживаєте?

— Дякую, непогано. Вже встигла з товаришами побувати в найближчій ущелині. Якраз тоді, коли ви переверталися з лівого боку на правий. Непогана швидкість, чи не правда?

— Непогана, — погодився Троль. — А що це за квітка?

— Єдиний трофей, який знайшли по дорозі. І то пощастило. Навколо ані стеблинки. Хлопці перепочили, потім пішли знов. Мене не взяли. Хочуть провести нічний рейс.

— Нічний? — перепитав Троль, нараз спохмурнівши. Він пильно оглянув жорстку, ніби чортополох, стеблину з єдиною квіткою, чорною, як ніч. Поряд з квіткою висіла стигла ягода, схожа на вуглину. А трохи нижче з такого ж, але вже перезрілого плоду виступало темне насіння з гострими шпичаками.

Троль зірвав ягоду, люто розтер її в пальцях. Пролунав такий звук, наче на жорнах мололи пісок.

Флорина обурено скрикнула:

— Як ви смієте?

Троль насуплено дивився на чорну від соку ягоду. Потім обережно наблизив до перезрілої ягідки великого пальця, колупнув насінину.

— Вони пішли в легких скафандрах? — спитав він.

— Так, — відповіла неохоче дівчина. Вона не розуміла, чому повинна відповідати варвару, який так грубо зламав екзотичну квітку. — Спекотнява пригасла. Вночі тут майже нормальна температура. Вони збиралися пройти ще далі. Усім набридла хлорела й протоїжа. Чоловікам хочеться справжнього м’яса.

Троль люто подивився на неї. Наступної миті він стрибком перелетів через каюту. На ходу зірвав з стіни універсальний автомат Розвідника, одним рухом натягнув гнучкий скафандр і ударом ноги розчахнув двері.

— Куди ви? — крикнула приголомшена дівчина.

З коридора долинуло:

— Може, їх пощастить врятувати!

Далеко внизу прогриміли магнітні підкови, грюкнув вхідний люк, і все стихло.

Флорина повільно встала, підняла з підлоги рослину і, безпорадно зітхнувши, попленталася до каюти капітана.