XV
Підходив до кінця березень. Ранками низько по землі стелилися тумани. Вони підкрадалися до міста з лугової, північної, сторони і повзли геть до ліска. До полудня звичайно прояснювалось, і в просвітах хмар було видно уже по-весняному чисте, веселе небо. Граки з діловитим виглядом хазяйнували в голих ще парках і садах. Неспокійні горобці копирсалися на дорогах.
– Хочу поздоровити вас, товариші, з весною, – промовив Гуго Абіх, входячи в кімнату.
Гуго завжди приносив із собою новини. Сьогодні в його руках була газета.
– «Загальне воєнне становище різко змінилося в несприятливий для нас бік внаслідок успішного радянського наступу з передмостового укріплення Баранув», – прочитав він. – Розповідають, що Геббельс обіцяв у разі катастрофи пустити собі кулю в лоб.
– Тільки собі? – спитав Альфред Августович.
– Гадаю, що його приклад наслідують і інші.
– Я не проти того, щоб побувати на їх похороні! – засміявся Вагнер.
– Є ще одна новина, – сказав Гуго, – на цей раз спеціально для наших російських товаришів. «Сьогодні вночі передчасно помер офіцер розвідувальної служби пан Карл Юргенс…»
– Хто? – майже скрикнув Ожогін.
– Карл Юргенс, – посміхаючись, повторив Абіх.
Усі здивовано перезирнулися. Микита Родіонович майже вихопив газету з рук Гуго, прочитав об’яву про себе, потім уголос і застиг у розгубленій позі:
– Що за чортовиння… Невже він?
Андрій розсміявся:
– Ми з вами, Микито Родіоновичу, всіх пережили: і марквардтів, і кібіців, і юргенсів, і гунке…
– Як же це так? – Микита Родіонович замислився і, неначе розмовляючи сам з собою, повільно промовив – У цьому багато незрозумілого. Як хочете, мені навіть не віриться, що йдеться про нашого шефа. Може, на той світ пішов його однофамілець?
– А що, коли піти? – запропонував Алім.
– Куди? – спитав Абіх.
– До нього в особняк.
Ожогін встав і схвильовано почав ходити по кімнаті. Об’ява про смерть Юргенса сплутала всі карти. Після довгої, напруженої роботи друзі залишились «біля розбитого корита». Всі їх шефи або втекли, або арештовані, або померли.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 64. Приємного читання.