Моллер зрадів несподіваній появі колишніх пожильців і відразу ж провів їх до своєї конторки.
– Як не соромно! – почав докірливо господар. – Як тільки виїхали з готелю, так і забули про нас. Невже не можна викраяти годинку-другу, щоб забігти в готель і провідати своїх щирих друзів?.. До речі, – раптом спохватився він. – Я зовсім забув спитати: у кого ви зупинилися на квартирі?
– У Вагнера, на Альбертштрассе, – відповів Микита Родіонович.
Моллер почухав за вухом і, примружився на стелю, ніби щось пригадуючи.
– Чи не архітектор ваш Вагнер?
– Цілком вірно, – підтвердив Грязнов. – Ви його знаєте?
Господар готелю загадково посміхнувся і підморгнув Ожогіну:
– Господар у вас теє… птах!
– Не розумію, – здивовано підняв брови Ожогін. – Ви що-небудь про нього знаєте?
– Аякже, навіть знайомий трохи, хоч афішувати таке знайомство в наш час небезпечно. Сам Вагнер, власне кажучи, ні риба ні м’ясо, а от старший син – справа інша.
– Виходить, птах не він, а старший син? – вніс поправку Грязнов.
– Цілком вірно, – засміявся Моллер, – саме старший син. Він був комуністом, його вбили під час демонстрації.
Ожогін і Грязнов непомітно перезирнулися.
– Ви сказали – старший сип? – удаючи, що не надає значення почутому, спитав Микита Родіонович. – Отже, у нього були ще сини?
– Молодший теж загинув, але на фронті, в сорок першому році. Здається, під Москвою.
Моллер замовк, потім енергійно струснув головою і продовжував:
– А ви сьогодні теж працювали?
– Так, разом з усіма трудилися.
– Не розумію, для чого це! Невже й наше місто будуть бомбити?
– Важко сказати, – промовив Микита Родіонович, – скидається на те, що будуть.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 20. Приємного читання.