Денис Макарович лукаво підморгнув і вийшов у другу кімнату.
Ожогін підійшов до вікна, його погляд зупинився на двох людях, що стояли біля сходів будинку. Один був горбатий, маленький на зріст, другий – вгодований, високий.
– Що це за люди? – спитав Ожогін.
– Де? – озвався Ізволін з другої кімнати.
– Біля вашого будинку.
Обережно наблизившись до вікна, Ізволін подивився на вулицю.
– Погані люди… Горбань – агент гестапо, а другий – мій сусід, теж зрадник. Приятелі. На їх совісті багато замучених радянських людей.
Горбань і сусід Ізволіна піднялися на ґанок. Коли їх кроки стихли в коридорі, Денис Макарович розкрив принесений футляр і вийняв акордеон.
– Ось вам і музика! – сказав він розсміявшись. – Ми теж не ликом шиті.
Микита Родіонович побачив красивий, білий з чорними клавішами інструмент.
– Фірма «Гонер», розмір три чверті, – продовжував Денис Макарович. – І баси не западають, зовсім новенькі, його привіз мені син з Риги у сороковому році.
– У вас є син?
– Цсс… – Денис Макарович приклав палець до губів і, озирнувшись, додав: – Є, є… Розповім як-небудь і про нього. Не все зразу.
Ожогін не наполягав. Відстебнувши ремінь, він почав оглядати акордеон. У цю мить двері відчинилися і в кімнату зайшов сусід, якого Микита Родіонович тільки що бачив у вікно в компанії горбаня.
– У вас, виявляється, гість? – промовив він і розвів руками
– Так, покупець.
Микита Родіонович поклав акордеон у футляр, встав і подав відвідувачеві руку.
– Тряскін, – відрекомендувався той.
– Ожогін.
Рука у Тряскіна була гаряча й липка.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 21. Приємного читання.