Частина перша

Брянцев Г. Таємні стежки

Костін дивився на ставну, масивну постать Кривов’яза і милувався ним. Вище середнього зросту, огрядний, з широким, трохи вилицюватим обличчям, він здавався втіленням сили і здоров’я.

Як командир Кривов’яз, на думку начальника розвідки, відповідав усім необхідним вимогам. Робив він усе не кваплячись, зваживши і обдумавши, робив так, що переробляти не доводилось. При виконанні вже прийнятих рішень був невмолимий. Міг простити і часто прощав підлеглим одну помилку, за другу примушував дорого розплачуватись.

– Більше нема кого посилати, Інокентію Степановичу, – порушив довгу мовчанку начальник розвідки.

– Так-таки й нема кого? – Кривов’яз знову сів на траву, вийняв кисет і почав набивати люльку.

– Ви мене не так зрозуміли. – Костін зняв окуляри і протер їх чистим шматочком бинта. – Саме цього разу посилати когось іншого явно недоцільно.

Йшлося про те, щоб послати в місто надійного, спритного партизана: треба було попередити про небезпеку друзів, які знаходилися в місті.

Завдання відповідальне, і потрібен був здібний виконавець.

– Ну, то як же вирішимо? – знову заговорив Костін, бачачи, що Кривов’яз мовчить.

– О-хо-хо!.. – протяжно зітхнув Інокентій Степанович. Він зняв кепку і погладив свою голену голову. – Давай ще подумаємо. На, закури!

Костін узяв простягнутий кисет, звернув незграбну цигарку і, затягнувшись, зачхав, закашляв. Він був некурящим, але коли частував Кривов’яз, – не відмовлявся.

– Ну, коли ви нізащо не хочете відпустити Сашурку, – перевівши подих, тихо промовив Костін, – є ще одна кандидатура…

– Немає іншої кандидатури! – з досадою промовив Кривов’яз і відвернувся. – Клич краще Сашурку.

Начальник розвідки підвівся з землі і пішов…. Через хвилину Сашурка вже сидів навпроти командира бригади і начальника розвідки.

– Значить, ти добре пам’ятаєш, у кого ми їли останній раз вареники з вишнями? – спитав Кривов’яз.

– Дуже. добре пам’ятаю. Це на тій вулиці, де була автобаза споживспілки.

– Вірно.

– А частував варениками ваш родич, музикант…

– Не музикант, а настройщик музичних інструментів.

– Зрозумів.

– Документи в тебе будуть добрі, одягнешся під поліцая… Особливо побоюватись нема чого.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 15. Приємного читання.

Зміст

  • Георгій Брянцев ТАЄМНІ СТЕЖКИ

  • Частина перша
  • Частина друга

  • Частина третя

  • Епілог