– Про хлопців не забув? Залишив? – спитав Кривов’яз.
– Залишив, – відповів Сашурка.
Мова йшла про партизанів, які несли кругову дозорну службу.
Їли мовчки.
Сонце піднімалося все вище. Жовтіюче листя дзвеніло від легкого вітерця. Ледь вловимою прохолодою тягло від озера.
Кривов’яз встав з трави і, вийнявши з кишені люльку, почав набивати її тютюном.
– Що ж, будемо збиратися, хлопці, – сказав він, ні до кого не звертаючись. – Погостювали, час додому…
Інокентій Степанович нахилився до багаття, щоб розпалити люльку, але, не дотягнувшись до нього, «завмер. Здавалось, що хтось біжить лісом. Кривов’яз підвів голову. Тепер виразно було чути тупіт ніг і тріск сухого хмизу. Видно, людина поспішала, бігла, не розбираючи дороги.
За мить з гущавини вискочив наймолодший з бійців бригади. Він був стурбований, важко дихав.
– Товаришу командир, нещастя! – Боєць ковтнув повітря. – Зюкін старший утік!
Кривов’яз здригнувся.
– Що?! – чи то спитав, чи то прокричав він зі злістю.
– Вночі… коли йшли болотом, – намагався пояснити партизан. – Стріляли, та хіба в такій темряві влучиш!
Кулаки в Інокентія Степановича стислися, кісточки пальців побіліли від напруження.
– Роззяви! Шляпи! – Він сердито, грубо вилаявся. – Кого проґавили!.. Ех!..
Партизан розповів, що Зюкіна шукали до ранку, але не знайшли.
– Негайно прочистити всю ділянку, – розпорядився Кривов’яз, – до самого шляху в місто! Кожен куш обшукати і знайти!.. Сашурко! – гукнув він. – Швидко до мене начальника розвідки!
Весь день партизани блукали по лісу. Але пошуки виявились марними: Зюкін наче у воду впав.
Незабаром треба було вирушати. Кривов’яз і начальник розвідки бригади Костін сиділи вдвох на березі озера. У воді билась, залишаючи кола, велика риба. Ніжно-голубе небо було спокійне і перламутром відбивалося у воді озера.
Кривов’яз посмоктав погаслу люльку, скривився і сплюнув – до рота потрапила гіркота. Він обережно вибив тютюн, підвівся з землі і, закинувши голову, уважно подивився на небо, намагаючись знайти там хоч єдину хмарку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 14. Приємного читання.