Розділ VII Експлуататори та експлуатовані

– Тобі цікаво знати, чи «Лінія Джона Ґолта» має змогу приймати замовлення? Ба навіть просто функціонувати?

– У цьому немає потреби. Достатньо твоєї присутності тут.

Даґні всміхнулася:

– Твоя правда. Все залагоджено, Генку. Я приїхала повідомити тобі про це і почати обговорювати деталі конструкцій мосту.

– Добре. Але мені все-таки цікаво, хто тримає облігації «Лінії Джона Ґолта»?

– Навряд чи хтось один зміг собі це дозволити. Всі наші пайщики – це підприємства, що розвиваються. Всім потрібні гроші на власні потреби. Але їм потрібна і лінія, тому вони ні до кого не зверталися по допомогу.

Даґні вийняла з сумочки аркуш паперу.

– Ось перелік членів компанії «Джон Ґолт Інкорпорейтед», – вона простягнула документ через стіл.

Ріарден знав переважну більшість осіб зі списку: Елліс Ваятт – «Нафта Ваятта», Колорадо, Тед Нільсен – «Мотори Нільсена», Колорадо, Лоренс Гаммонд – «Автомобілі Гаммонда», Колорадо, Ендрю Стоктон – «Ливарня Стоктона», Колорадо. Кілька пайщиків були з інших штатів; від подумки відзначив одне ім’я: Кен Данаґґер, Пенсільванія. Суми коливалися від п’ятизначних до шестизначних цифр.

Потягнувшись по ручку, від написав під нижнім рядком: «Генрі Ріарден – «Сталь Ріардена», Пенсільванія, $1 000 000» і перекинув аркуш Даґні.

– Генку, – стиха мовила вона, – я не хотіла тебе залучати до цього. Ти й так вклав купу грошей у ріарден-метал. Навряд чи ти можеш дозволити собі нові витрати.

– Я не потребую нічиєї ласки, – прохолодно відказав він.

– Про що це ти?

– Я не прошу в людей вкладати в мої підприємства більше, ніж я сам. Якщо це гра, моя ставка буде на одному рівні з найбільшими. Хіба ти сама не казала, що ця колія – перша демонстрація можливостей ріарден-металу?

Схиливши голову, вона щонайсерйозніше мовила:

– Добре. Дякую тобі.

– Я, до речі, не збираюся втрачати ці гроші. Знаю про умови, згідно з якими, за бажання, я можу ці облігації перетворити на акції. Тому чекаю на солідний прибуток, який даси мені ти.

Даґні засміялася:

– Мати Божа, Генку, я встигла перебалакати зі стількома телепнями, що вони ледь не заразили мене зневірою щодо успіху залізниці! Дякую, що ти нагадав мені про інше. Я теж вважаю, що зможу заробити купу грошей.

– Якби не ці безнадійні телепні, твоє підприємство не ризикувало б. Але ми мусимо їх перемогти. І ми переможемо, – Ріарден видобув із купи паперів на столі дві телеграми.