Розділ VII Експлуататори та експлуатовані

– Так, я дещо чув.

– Чи можете ви обґрунтувати таку мету?

Стедлер розвів руками; в нього були характерні долоні – довгі й окостуваті, вони заворожували нервовою енергією та силою.

– Не брехатиму: ні, не можу. Це парафія доктора Ферріса, але не маю жодних сумнівів, що він мав вагомі підстави для такого рішення. Може б вам поспілкуватися з ним особисто?

– Ні. Докторе Стадлер, а чи знаєте ви щось про металургійні характеристики ріарден-металу?

– Трохи. Досить загально. Але скажіть, будь ласка, чому ви так перейнялися цим металом?

Тінь здивування промайнула у Даґні в очах, але, не змінюючи інтонації, вона відповіла.

– Я будую гілку з рейками із ріарден-металу, що має…

– А, звісно! Я дещо про це чув. Даруйте, я не так часто, як годиться, читаю газети. Отже, саме ваша фірма будує цю гілку?

– Від побудови цієї гілки залежить не лише існування моєї залізниці, а, як на мене, життя всієї країни.

Від здивовано примружився.

– Міс Таґґарт, дивно, що ви цілком упевнено таке кажете. Скажімо, я на це не здатен.

– Саме за цієї ситуації?

– За будь-якої ситуації. Ніхто не здатен передбачити, який саме шлях обере країна. Йдеться не про прогнозовані тенденції, а про хаос, до якого ми дотикаємося; про вимоги моменту, що здатен втілити будь-що.

– Докторе Стадлер, чи визнаєте ви, що виробництво необхідне для існування країни?

– Отож… Звісно, визнаю.

– Завдяки заяві вашого інституту будівництво цієї лінії зупинено.

Стадлер усміхнувся, але промовчав.

– Чи відповідає ця заява вашій думці про ріарден-метал?

– Я вже казав, що не читав її, – з ледь вловною невдоволеною ноткою відповів доктор.