Мазепа (скорочено)

Так, як Петро чужинну рать,

Що він ніколи від Росії

Не зможе серця одірвать.

А я шукав у морі броду

І не знайшов його, о ні!

Й навіки проклятий народом,

Умру на рідній чужині.

Я помилявся од любові,

Що, як пожар, в моїх очах.

О не розвій, молю, Молдово,

По смерті мій печальний прах! —

Мазепа сивий. Тільки брови

Все ті ж у нього, як колись.

Тепер він молиться Молдові,

Як Україні він моливсь.

Вони, як сестри. Що ж. Він битву

Програв, і в серці тільки тьма.

Прийма Молдавія молитву,

А Україна не прийма.

Господар