Думи мої, думи мої...

Січень, 1955 р. Що таке творчість?

Творчість — це народ! Тільки!

От я, письменник, творю... Думаю... Видумую... Записую...

І коли я чесно аналізуватиму всю мою творчість, — усі її етапи, перипетії, — завжди

я наткнуся на спогади, на оте, на оте... Отак я чув, а це я бачив, а це хтось розповідав...

Пейзаж? Природа? Вони перед тобою... Від тебе залежить одмітити і переказати те, що ти

бачив... Природа, фарби, звуки, шарудіння, мелодії, все, все, все... Все це єсть. Умій

схопити й розповісти...

Творчість — народ!

Моя задача — показати, підкреслити, пофарбувати (не у вульгарному смислі) те, що

я бачив...

Сміх?

Сидить жінка... Годує немовля. Під цицькою... Серйозна... Глибока... Задумлива... І, може, навіть печальна... І от я, дивлячись на все це, сповнений ущерть повагою до цієї

матері, хочу її розвеселити. Я в цім процесі годування дитини можу — і маю змогу! —

підмітити якусь риску, — дитина плямкає губами, — а ви візьміть і, наслідуючи дитину, плямкніть так само. Прихильно плямкніть... Що вийде? Сміх! Чому? Контраст: дитина

плямкає і дорослий. Який сміх виникне? Прихильний! Чому? Мати усміхнеться, бо ви

звернули увагу на її дитину.

І так всюди і завжди…

Злий сміх? Сатира?

Ловіть, спостерігайте контрасти — і буде сміх!