— Книжка… Читанка… Це ж та, що я, як бився з Павкою, розірвав… Це — мої драні штани… А це що за чорні кружечки, мамо?
— Це ті клякси, що ти їх по книжках та по зошитах поналяпував!
— А це що?
— Це чотири носи, що ти їх за рік розбив: два твої і два Павчиних!
— А це?
— Це два ока, що ти їх Люді підбив!
— Одиниці… двійки… трійки, — почав перебирати Славко.
— Ну да, — одиниці, двійки, трійки… Бач, скільки ти їх за рік поприносив…
— А навіщо це все, мамочко?
— А от як виряджатимеш старий рік, оддай йому це все! Хай забирає з собою! А проси Новий рік, щоб він тобі дав все нове, чисте, хороше. Цілі носи, непідбиті очі! І тільки четвірки, і тільки п'ятірки! Добре, Славку?
Славкові було ніяково. Він пригорнувся до мами й тихо промовив:
— Добре, мамо!
Мама поцілувала Славка, бо у Славка мама найкраща в світі!
ЗИМОВИЙ ДЕНЬ
І
Ох і хороше взимку на санях з гори спускатися Ох і весело ж!
Сідає Оля в саночки, а Толя її ззаду тільки — штовх! — і полетіла Оля з гори, аж у вухах засвистіло.
А потім, коли Оля привозить санки на гору, сідає Толя… Оля його — штовх! «Бережись, бережись!» Покотив Толя, тільки вітер по Толиних щічках лопотить!
— Правуй, Толю, правуй! — кричить Оля.
Не вправував Толя: санки вбік! Толя тільки — беркиць у намет!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Велікі ростіть“ на сторінці 28. Приємного читання.
TextBook